Зено Вендлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зено Вендлер
Західна філософія
Народження 22 грудня 1921 року
Девечер, Угорщина
Смерть 13 січня 2004 року
Гетьєфо, Угорщина
Громадянство (підданство)  Угорщина
Знання мов
  • англійська[1], угорська і німецька
    • Діяльність
  • мандрівний брат, викладач університету
    • Викладав Університет Каліфорнії в Сан-Дієго і Університет Райса
    Школа / Традиція Аналітична філософія
    Основні інтереси філософія мови
    Вплинув Генк Веркуль, Дейвід Довті, Еммон Бах, Марк Стідман
    Alma mater Гарвардський університет
    Зазнав впливу
  • Зелліг Гарріс
    • Історичний період Філософія XX століття

    Зено Вендлер (англ. Zeno Vendler, 22 грудня 1921 – 13 січня 2004) — американський філософ мови, засновник і декан філософського факультету Калгарського університету. Значний вплив на мовознавство справили його праці у сферах виду дієслова,[2] числівників,[2] та субстантивації[3].

    Біографія[ред. | ред. код]

    Вендлер народився в Девечері та виріс в Угорщині, де він вивчив угорську та німецьку мови.[2][4] Там він і навчався, поки не почав навчання на священика-єзуїта в Маастрихті.[3] Згодом Вендлер поїхав вивчати філософію в Гарвардському університеті, де він у 1959 році закінчив аспірантуру, захистивши десертацію на тему «Факти та закони». Після роботи на посаді викладача в кількох американських університетах він почав працювати в Калгарському університеті, де він став один із співзасновників філософського факультету.[4] У 1973 році він покинув Калгарський університет, після чого він викладав в інших університетах, зокрема в Університеті Райса[4] та Університеті Каліфорнії у Сан-Дієго.[3]

    Вендлер помер 13 січня 2004 року у віці 83 років у Гетьєфо, (Веспрем).[4]

    Особисте життя[ред. | ред. код]

    Був двічі одружений[4], а його першою дружиною була критик поезії Гелен Геннесі Вендлер[5], і він мав двох синів.

    Вплив[ред. | ред. код]

    У статті «Дієслова та часи» в часописі Philosophical Review 1957 року[6] Зендлер уперше представив чотири категорії дієслів на основі їхніх видових ознак[7], що вплинуло на теорію родів дії.

    За моделлю Вендлера дії можна класифікувати на чотири видові групи:

    • activities (діяльності), які є динамічними, тривалими та неграничними. Наприклад: йти, пити, падати, бігати, вчитися, малювати кола, їсти морозиво, пити каву, подорожувати, працювати, сміятися;
    • accomplishments (завершеності), зміна стану, при чому дії є динамічними, тривалими та граничними, мають кінцеву точку та відбуваються поступово. Наприклад: з'їсти морозиво, випити каву, піти на роботу, тонути, згоряти, пропадати, виникати;
    • achievements (досягнення), що позначають динамічні, обмежені в часі та граничні дії, мають кінцеву точку та відбуваються раптово. Наприклад: впізнати, знайти, прокинутися, вибухнути, прибути.
    • states (стани), які позначають дії, що не мають внутрішньої динаміки, а тому часовий аспект для них не має значення. Приклади: знати, любити, називатися, бути здоровим, знаходитися, жити, блистіти.[8]

    Вендлер також популяризовував використання тривалого виду для розрізнення цих лексичних класів;[9] діяльності та завершеності можна вживати в тривалому виді (англ. He is running, He is painting a picture), а досягнення та стани — ні (англ. *He is knowing French, *He is recognizing his friend).[9] Категорії Вендлера зараз широко використовують у дослідженнях у сферах синтаксису, семантики та засвоєння другої мови. Лінгвіст Сіґе-Юкі Курода твердив, що терміни Вендлера досягнення та завершеності «стали базовими поняттями в сучасній лінгвістиці»[2], допомогли розвинути численні теорії та сприяли «точним і високо технічним» дослідженням у багатьох сферах.[2]

    Творчість[ред. | ред. код]

    Книга Вендлера «Лінгвістика у філософії» 1967 року, яка була збіркою його попередніх статей, справила значний вплив у філософії буденної мови,[3] метою якої є застосування лінгвістичних знань для філософських досліджень.

    Вендлер опублікував понад 30 статей і 4 монографії.[3]

    Книги:

    • Zeno Vendler (1967). Linguistics in Philosophy. Ithaca, NY: Cornell University Press. ISBN 0-8014-0436-3.
    • Zeno Vendler (1968). Adjectives and Nominalizations. The Hague: Mouton. ISBN 90-279-0083-3.
    • Zeno Vendler (1972). Res Cogitans: An Essay in Rational Psychology. Ithaca, NY: Cornell University Press. ISBN 0-8014-0743-5.
    • Zeno Vendler (1984). The Matter of Minds. Oxford: Clarendon Press. ISBN 0-19-824431-2.

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ Czech National Authority Database
    2. ↑ а б в г д Fischer, Susan; Kuroda, S.-Y. (24 січня 2004 року). Obituary: Zeno Vendler. LINGUIST List. Архів оригіналу за 8 лютого 2007. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    3. ↑ а б в г д Zeno Vendler, 1921-2004. Калгарський університет. Архів оригіналу за 10 грудня 2007. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    4. ↑ а б в г д Olafson, Frederick; Stroll, Avrum (24 лютого 2004 року). In Memoriam: Zeno Vendler (PDF). Університеті Каліфорнії у Сан-Дієго. Архів оригіналу (PDF) за 28 червня 2007. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    5. ↑ Vendler, Helen. eNotes.com. Архів оригіналу за 8 вересня 2008. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    6. ↑ Vendler, Zeno (1957). Verbs and times. The Philosophical Review. 66 (2): 143—160. doi:10.2307/2182371. JSTOR 2182371.
    7. ↑ Lin, Jimmy (2004). Event Structure and the Encoding of Arguments: The Syntax of the Mandarin and English Verb Phrase (PDF). с. 19. Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2017. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    8. ↑ Lin, Jimmy (2004). Event Structure and the Encoding of Arguments: The Syntax of the Mandarin and English Verb Phrase (PDF). с. 19. Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2017. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    9. ↑ а б Gabriele, Alison (2008). Transfer and Transition in the L2 Acquisition of Aspect. Studies in Second Language Acquisition: 6.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зено_Вендлер&oldid=39837453