Золотухін Віталій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Золотухін Віталій Іванович
Народження 23 жовтня 1929(1929-10-23)
Севастополь, Крим
Смерть 27 квітня 1986(1986-04-27) (56 років)
  Миколаїв, Україна
Національність українець
Країна СРСР СРСР
Жанр портрет, пейзаж, натюрморт, діорама
Навчання Миколаївський художній комбінат художнього фонду УРСР
Напрямок живопис, графіка

Золотухін Віталій Іванович (нар. 23 жовтня 1929, Севастополь, Крим пом. 27 квітня 1986, Миколаїв, Україна) — український графік і живописець. Член Спілки художників України (1986).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 23 жовтня 1929 року в сім'ї робочої Миколаївського суднобудівного заводу імені А. Марті і військового моряка. Мати, чия вагітність не була помітною, була зачислена до здавальної команди корабля в Севастополь, де і народила першого сина[1]. Як передова працівниця заводу брала участь в першому всесоюзному з'їзді жінок у Москві. Пізніше переслідувана, разом з сином у 1936 році вимушена була переїхати до Дніпра, де народила другого сина, Анатолія Івановича Золотухіна. Тут же Віталій пішов в школу[2].

У 1941 році сім'я повернулася в Миколаїв. Батько пішов на фронт, а мати, вагітна третьою дитиною з двома синами залишилася в окупованому місті і була вимушена переховуватися від нацистів в районі Водопоя.

Батько після війни додому не повернувся, оскільки завів нову сім'ю в Севастополі.

З 1946 року Віталій влаштувався на підробітку в Миколаївський художній комбінат художнього фонду УРСР, куди був зачислений учнем з 5 вересня 1946 року. До 1950 року навчався у художній студії у викладачів О. В. Старощука та П. І. Ковальова.

У 1951–1954 роках служив в Кишиневі в лавах збройних сил СРСР артилеристом[2].

Починаючи з 1955 року брав участь у міських, обласних, республіканських, всесоюзних виставках та персональних — у Миколаєві (1966, 1973, посмертна – 1988). Всього ним було створено і виставлено понад 200 картин. У 1960-х роках він закладав основи монументально-декоративного мистецтва в Миколаєві. За його участі оформлялися інтер'єри та екстер'єри будівель, вулиць і парків[1].

Член Спілки художників України з 1986 року[3].

Помер 27 квітня 1986 року у Миколаєві.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Живописні полотна виконував в реалістичному стилі, а в графіці, випробувавши різні техніки, зупинився на гравюрі на картоні. Велика частина творчості пов'язана з Миколаєвом, цілі цикли присвячені Мигійським порогам, морю і степам Миколаївської області.

Створював переважно портрети, пейзажі і натюрморти. Брав участь у створенні діорам[4]. Кращі роботи передані дружиною художника у Миколаївський обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна, 18 картин з його спадщини дружина передала в дар Миколаївському обласному краєзнавчому музею та 5 картин в музей бойової слави моряків-десантників загону К. Ф. Ольшанського, що розташований на території Миколаївського морського порту.

Вибрані роботи

[ред. | ред. код]

Живопис

[ред. | ред. код]
  •  «Біля причалу» (1955);
  • «Натюрморт. Овочі» (1956);
  • «Перший сніг» (1957);
  • «Обсерваторія» (1958);
  • «Сутінки» (1961);
  • «Мелодія» (1963);
  • «Бузок» (1967);
  • «Висота» (1967–1968);
  • «Весна», «Сонечко», «Ніколо Паганіні» (усі — 1968);
  • «Пробудження» (1969);
  • «Осінні мережива» (1970);
  • «Фінал» (1972);
  • «Земля хліборобська» (1980);
  • «Ні п'яді назад!» (1986).

Графіка

[ред. | ред. код]
  • «Яхти» (1962);
  • «Бакенщик» (1962–1963);
  • «За вогником» (1963);
  • «Туман» (1979);
  • серії «Незабутні роки» (1973);
  • «Десант ольшанців» (1974);
  • «Рік 1945» (1975).

Діорами

[ред. | ред. код]
  • «Взяття Казанки» (у співавторстві, 1975);
  • «На підступах до Миколаєва» (у співавторстві, 1980).

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Золотухін Віталій Іванович. Миколаївська обласна бібліотека ім. В. О. Лягіна. Процитовано 11 червня 2023.
  2. а б Золотухин, А. И. (2005). Экзампей (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 157—167.
  3. Кузнецов, Г. Г. (2010). Золотухін Віталій Іванович. Т. 10. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  4. Ламонова, О. (2022). Словник художників України: біобібліографічний довідник. Книга 2: Г–3 (PDF). Київ: ІМФЕ. с. 262. ISBN 978-617-14-0051-1.