Кальклінбанан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кальклінбанан
Дата створення / заснування 1939
Зображення
Країна  Швеція
Адміністративна одиниця лен Седерманланд
Вестманланд
Мапа
CMNS: Кальклінбанан у Вікісховищі

Координати: 59°09′31″ пн. ш. 15°56′44″ сх. д. / 59.1588377600277724° пн. ш. 15.94581842002777883° сх. д. / 59.1588377600277724; 15.94581842002777883

Кальклінбанан, що прямує на північ до річки Арбога

Кальклінбанан або Вапнякова канатна дорога Форсбю-Чепінг (швед. Kalklinbanan) — історична промислова канатна дорога завдовжки 42 км, що пролягала від Форсбю у муніципалітеті Вінгокер[en] до промислового міста Чепінг у центральній Швеції. Його кінцевим пунктом призначення є завод у порту Чепінг, де до 1978 року виробляли цемент, а пізніше різні похідні вапняку. [1] Канатна дорога була найдовшою в Європі на момент будівництва. [2] Пізніше були побудовані довші канатні дороги, зокрема канатна дорога Нурше, усі вони були демонтовані в 1960–1980-х роках. Виведена з експлуатації в 1997 році, але зберігалася у робочому стані. До того часу всі довші промислові канатні дороги були демонтовані, що робить її, на 2010 рік, найдовшою у світі канатною дорогою в робочому стані. [3]

Попри її офіційно підтверджену цінність як культурної спадщини [3], канатну дорогу демонтують починаючи з 26 червня 2013 року. Опори були демонтовані до зими 2013/14.

Будівництво

[ред. | ред. код]

Канатна дорога була побудована в 1939 році компанією «AB Nordströms Linbanor» для компанії «Skanska Cement AB» спільно з будівництвом заводу перероблення вапняку Форсбю та цементного заводу у Чепінгу. 300 співробітників завершили монтаж зі швидкістю 2,1 км/місяць. [2] Вибір канатної дороги був визначений після оцінки ряду видів транспорту, причому особливу увагу приділили, щоб не втручатися в навколишній ландшафт, зокрема у протоку озера Єльмарен. [2]

Операції

[ред. | ред. код]

Вапняк з кар’єру Форсбі був грубо подрібнений і сортований вручну. [4] Гондоли, що проїжджали повз, автоматично завантажувалися з бункера, після прибуття до Чепінгу вони автоматично вивантажувався, вапняк дрібно дробили для виробництва цементу.[5]

Вапняк перевозили у 750 вагонах у формі ковша, кожен з яких перевозив 1200 кг із загальною продуктивністю 90 метричних тонн/годину.[5]

Виведення з експлуатації

[ред. | ред. код]

У червні 1997 року дорога була виведена з експлуатації, і з тих пір вапняк Форсбі транспортується вантажівками. На той час канатна дорога перевезла загалом 25 мільйонів тонн вапняку і відпрацювала 56 років. [6]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Berggren, Peter (Producer), Sune Karlsson (Assistant) (May 2003). Linbanan Forsby–Köping – En resa längs linbanan (The Forsby-Köping cableway – a journey along the cableway) (Swedish) . Архів оригіналу за 26 липня 2010. Процитовано 11 листопада 2010. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 липня 2010. Процитовано 22 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. а б в Widén, E. G. A. (1943). The ropeway Kristineberg-Boliden : A record ropeway construction. Stockholm: Nordströms linbanor.
  3. а б Henrik Ogstedt; Hanna Domfors (2010). Kalklinbanan: sammanställning och kulturhistorisk värdering (The limestone cableway: overview and cultural-historic evaluation) (PDF) (Звіт) (swedish) . NIRAS Sweden AB. Архів оригіналу (PDF) за 12 березня 2012.
  4. Ropeways. Stockholm: Nordströms linbanor AB. 1944. Архів оригіналу за 30 вересня 2011. Процитовано 22 березня 2022.
  5. а б Häggbom, Ivar; Börje Lambert (1942). Skånska cementaktiebolagets fabriksanläggningar i Köping och Forsby (The Scanian Cement company's factories at Köping and Forsby) (in Swedish). Stockholm: Skånska cement ab.
  6. Karlsson, Samuel (2005). Levande industriminnen : människorna och miljöerna (Living industrial heritage: the people and the settings) (Swedish) . Stockholm: Bilda. ISBN 91-574-7765-5.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кальклінбанан