Каліакрія (есмінець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзержинський
Каліакрія (до 24 листопада 1926)
Дзержинский
Калиакрия
Служба
Тип/клас есмінець
Держава прапора Російська імперія
РСФСР
СРСР
Належність Російський Імператорський флот, Військово-морський флот СРСР
На честь мис Каліакра, Фелікс Дзержинський
Корабельня Миколаївське адміралтейство
Закладено 29 листопада 1915
Спущено на воду 14 серпня 1916
Введено в експлуатацію 30 жовтня 1917
Перейменований 24 листопада 1926
Загибель 14 травня 1942
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1326 т
Довжина 93,26 м
Ширина 9,05 м
Осадка 3,2 м
Технічні дані
Рухова установка 2 парові турбіни «Парсонс», 5 котлів «Торнікрофт»
Потужність 29 000 к. с.
Швидкість 33,0 вузілв
Дальність плавання Після модернізації: 1450 миль на 16 вузлах.
Екіпаж 136 осіб, у тому числі 9 офіцерів
Озброєння
Артилерія 4х1 102-мм / 60 гармати (боєзапас 600 снарядів)
Торпедно-мінне озброєння 4х3 457-мм ТА зразка 1913 (14 торпед зразка 1910 або 45-12), 80 мін зразка 1908 або 1912 років
Зенітне озброєння 2 57-мм (до березня 1917 — 2 40-мм автомата «Віккерс»), з початку 1930-х — 2 76-мм гармати Лендера

З кінця 1930-х — 4 12,7-мм кулемета ДШК

«Каліакрія» (з 24 листопада 1926 — «Дзержинський») — ескадрений міноносець типу «Фідонісі», що належав до числа ескадрених міноносців типу «Новік». Пам'ятка археології та історії місцевого значення України під номером 332-Св.

Історія

[ред. | ред. код]

Зарахований до списку суден Чорноморського флоту 2 липня 1915. Закладений на стапелі Миколаївського адміралтейства 29 жовтня 1915, спущений на воду 14 серпня 1916. У 1917 році, після завершення швартовочних випробувань, перейшов з Миколаєва у Севастополь для остаточної добудови та прийомних випробувань. 12 листопада 1917 «Каліакрія» був прийнятий до складу 3-го дивізіону Мінної бригади Чорноморського флоту. Був названий на честь мису Каліакра в Болгарії, біля якого у 1791 році російський флот контр-адмірала Ушакова розбив турецькі та алжирські кораблі.

Участі в бойових діях корабель не брав. 16 грудня 1917 ескадрений міноносець «Каліакрія» увійшов до складу радянського флоту. У січні 1918 року брав участь у затвердженні радянської влади в Феодосії. Після пред'явлення німецьким командуванням 25 квітня ультиматуму радянському уряду щодо здачі Чорноморського флоту 29 квітня 1918 «Каліакрія» разом з частиною кораблів пішов з Севастополя. 1 травня 1918 корабель прибув до Новоросійська; 18 червня корабель за рішенням радянського уряду був затоплений екіпажем на глибині 28 метрів (щоб уникнути захоплення німецькими військами)[1][2].

У період з 17 червня по 4 жовтня 1925 року в ході спеціальної операції есмінець «Калиакрия» було піднято Чорноморської партією ЕПРОН. 27 квітня 1926 корабель відбуксирували до Миколаєва для відновлювального ремонту. 24 листопада 1926 есмінець був перейменований у «Дзержинський». З 1 січня 1927 по 24 серпня 1929 корабель проходив відновлювальний і капітальний ремонти, після завершення яких 29 серпня 1929 був прийнятий в до Морських Сил Чорного моря, ставши флагманом 1-го дивізіону ескадрених міноносців. У грудні 1929 року «Дзержинський» завітав до Стамбулу. У 1933–1934 роках корабель пройшов другий капітальний ремонт на Севморзаводі[2].

До початку Німецько-радянської війни ескадрений міноносець входив до складу 1-го дивізіону есмінців. У ході війни брав участь в мінних постановках, ескортуванні транспортів на кавказькому узбережжя і обороні Одеси. З кінця вересня 1941 по березень 1942 «Дзержинський» перебував на середньому ремонті в ВМБ Поті, після закінчення якого брав участь в обороні Севастополя[1][2].

14 травня 1942 есмінець слідував з маршовим поповненням з Новоросійська до Севастополя. На підході до Севастополя в тумані «Дзержинський» відхилився від фарватеру і підірвався на міні радянського оборонного мінного загородження. Від вибуху міни корабель розломився і затонув на глибині близько 120 метрів в точці 44°27' пн.ш. 31°19' східної довготи[3]. При цьому загинуло 158 членів екіпажу і 110 (за іншими даними 125) солдат маршового поповнення. Врятувати вдалося лише 27 осіб, у тому числі командира корабля. 24 червня 1942 есмінець був виключений зі складу радянського ВМФ[1].

Командири

[ред. | ред. код]
  • старший лейтенант Гернет Є. С. (1918)
  • Юмашев І. С. (листопад 1927–1931)
  • Харламов М. М. (1935)
  • Коновалов. Г. А. (08-10 1937)
  • Зубков А. І.
  • капітан-лейтенант Шевченко П. І. (22 червня — 18 лютого 1941)
  • капітан 2 рангу Валюх К. П. (18 лютого — 14 травня (1941)

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Верстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — С. 114.
  2. а б в Чернышов А. А. «Новики». Лучшие эсминцы Российского Императорского флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007. — С. 217.
  3. на траверсі мису Херсонес, координати:44 30, 33 07 (згідно з ДРНПУ)