Карзинкін Олександр Андрійович
| Олександр Андрійович Карзинкін | |
|---|---|
 Олександр Карзинкін (Фото із збірки В. А. Телешова). | |
| Ім'я при народженні | Олександр Андрійович Карзинкін |
| Народився |
1863 Російська імперія |
| Помер |
1939 Москва, СРСР |
| Громадянство |
 Російська імперія→  СРСР |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | купець 1-ї гільдії, нумізмат, меценат |
| Суспільний стан | купецтво |
| Титул | потомствений почесний громадянин Москви |
| Конфесія | православ’я |
| Батько | Карзинкін Андрій Олександрович |
| Родичі | батько Андрій Олександрович Карзинкін, мати Софія Миколаївна Рибникова |
| У шлюбі з | Аделаїда Джурі |
| Діти | дочка Софія |
Олекса́ндр Андрі́йович Карзи́нкін (рос. Александр Андреевич Карзинкин; * 1863, Російська імперія — † 1939, Москва, СРСР) — російський купець, нумізмат, благодійник.
Біографія[ред. | ред. код]
Олександр Карзинкін народився 1863 року в сім'ї купця 1-ї гільдії й мецената Андрія Олександровича Карзинкіна і Софії Миколаївни (в дівоцтві — Рибникової).
Після смерти батьків Олександр успадкував три будинки в Москві, дачу в Сокольниках та садибу в Звенигородському повіті. Дві московські адреси збереглися донині — № 4 у Столешниковому провулку, так званий чиншовий дім А. О. Карзинкіна (побудований в еклетичному стилі в 1900—1901 роках, архітектор В. В. Барков), № 18/15 на Покровському бульварі. Цей будинок з часом став відоміший як дім Телешова[1], від 1886 — одного з директорів Товариства Ярославської великої мануфактури.
Олександр Карзинкін був членом рад Московського облікового банку, Московського банку, Російської взаємної страхової спілки, Музею гігієни і санітарної техніки, Третьяковської галереї (1904—1913)[2]. Належав також до членів московського Нумізматичного товариства[3], автор низки робіт про російські середньовічні медалі.
У 1908-му він пожертвував по 25 тисяч рублів Московському міському громадському управлінню й Купецькому товариству на заснування фондів для виділення допомоги біднякам.
1914 року Карзинкін побудував і своїм коштом обладнав лікарню для 15 немовлят при Морозовській лікарні.
Завдяки Олександрові Карзинкіну споруджено в лікарні спеціальний корпус для немовлят. Це був перший у місті відділ.І найцікавіше, що в цьому ж відділі жили й годувальниці. На той час таке було можливе. [4]
За даними на 1914 рік, староста церкви Трьох Святителів на Кулішках[5].
З 1918 по 1929 рік Карзинкін працював у Державному історичному музеї старшим помічником хоронителя відділу теоретичного музеєзнавства (розділ російської нумізматики.
У 1920-му Олександра Карзинкіна заарештували за те, що на ринку продавав монети із своєї ж таки колекції[6].
У 1936 році його посадили через донос сусіда, але скоро випустили — безнадійно хворого. По трьох роках він помер.
Дружина Олександра Карзинкіна — прима балету, педагог-хореограф Великого театру Аделаїда Джурі (1872—1963). Їхня дочка Софія (1903 — ?) — бібліотекарка, бібліограф (1935—1958) Інституту світової літератури імени Максима Горького.
Твори[ред. | ред. код]
- Карзинкин А. А. О медалях царя Димитрия Иоанновича (Лжедимитрия I), М., 1889;
- Карзинкин А. А. Материалы по русской нумизматике, в. 1, М., 1893.
Посилання[ред. | ред. код]
- Купцы Карзинкины в Энциклопедии Москва[недоступне посилання з квітня 2019]
Література[ред. | ред. код]
- Церковная археология Москвы. Храмы и приходы Ивановской горки и Кулишек. — Под общей редакцией доктора искусствоведения Баталова А. Л. — М., 2006. (О Карзинкиных: С.454—478) — ISBN 5-91150-014-0
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Наталья Дорожкина // Чай и другие благие дела…. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 29 січня 2012.
- ↑ Сергей Фомин. «Картина крови», или Как Илья Репин царевича Ивана убивал. Часть 6. Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 29 січня 2012.
- ↑ В. П. Кравцов. Московскому Нумизматическому Обществу 110 лет. Архів оригіналу за 30 квітня 2014. Процитовано 29 січня 2012.
- ↑ Столетие Морозовской детской клинической больницы. Архів оригіналу за 13 жовтня 2007. Процитовано 29 січня 2012.
- ↑ Православное духовенство Москвы на 1914 год. Соборы и церкви (приходские, бесприходные и кладбищенские. Архів оригіналу за 30 березня 2012. Процитовано 29 січня 2012.
- ↑ О. Тишинова. Дом на Покровском бульваре // Московский журнал, май, 2004. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 29 січня 2012.