Катехон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Катехон[1] ; катехонічна концепція (від грец. ὁ κατέχων — «Утримуючий») — богословське і політологічне поняття, що має коріння в християнській есхатології: історичний суб'єкт, як правило, та чи інша держава, що має місію перешкоджати остаточному торжеству зла в історії та приходу Антихриста.

Походження терміна та поняття[ред. | ред. код]

Походження терміна і поняття сходить до слів апостола Павла в другому посланні до Солунян, де він говорить про неможливість настання кінця світу, поки не «взято від середовища того, що утримує тепер» ([[|2Фес]] 2:7) («τὸ γὰρ μυστήριον ἤδη ἐνεργεῖται τῆς ἀνομίας, μόνον ὁ κατέχων ἄρτι ἕως ἐκ μέσου γένηται·»).

У православній традиції тлумачення вищенаведеного вірша мало різні варіанти. Ієрей Данило Сисоєв наводив три основні варіанти[2] :

Російська політична філософія[ред. | ред. код]

Концепція Утримуючого початку активно розвивалася в російському православному богослов'ї та історіософії в російській еміграції XX століття, в монархічних колах Російської зарубіжної церкви, і стосувалася переважно до російської монархії, що впала в березні 1917 року[3]. Остання обставина інтерпретувалася як вказівка, що світ знаходиться напередодні воцаріння Антихриста.

Катехонічна концепція займає значне місце в історіософській книзі «Самодержавіє духу»[4], що вперше вийшла в 1994 році в Росії за підписом митрополита Санкт-Петербурзького і Ладозького Іоанна (Сничова). Утримуючим названий російський православний цар[5] або Російська держава[6].

Ієрей Данило Сисоєв, який виступав з активною критикою поглядів на православного царя як на Утримувача, визнавав, що серед православних монархістів «твердження це вважається чи не самоочевидною аксіомою»[2].

Про катехон в 1997 році говорив правий філософ Олександр Дугін, розуміючи під ним Росію як Третій Рим, Святу Русь та «геополітичний ковчег»[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Термин — неологизм и не имеет нормативного ударения.
  2. а б Богословские соблазны монархического движения [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Православный журнал Благодатный огонь. № 4.
  3. Кашеваров А. Н. Духовное состояние западного мира в восприятии идеологов и публицистов Русской Зарубежной Церкви 1950—1970-х гг. [Архівовано 15 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Новейшая история России. — 2013. — № 1. — С. 105—115.
  4. Высокопреосвященнейший Иоанн, митрополит Санкт-Петербургский и Ладожский Самодержавие духа: очерки русского самосознания [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.]. — СПб.: Царское дело, 1995. — 349 с.
  5. Высокопреосвященнейший Иоанн, митрополит Санкт-Петербургский и Ладожский Стояние в вере: очерки церковной смуты [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] Стояние в вере: Очерки церковной смуты. — СПб.: Издательство «Царское дело», 1995. — 216 с.
  6. Тайна беззакония [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] // Пастырь добрый. Венок на могилу митрополита Иоанна. / Сост. К. Ю. Душенов. — СПб.: Издательство «Царское дело», 1996. — 188 с.
  7. Катехон и революция. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 8 квітня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]