Кетрін Локк
| Кетрін Локк | |
|---|---|
| Katherine Locke | |
 | |
| Дата народження | 24 червня 1910[1] |
| Місце народження | Калинковичі, Речицький повіт, Мінська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 12 вересня 1995 |
| Місце смерті | Лос-Анджелес, Каліфорнія, США |
| Громадянство |
 США |
| Професія | акторка |
| Кар'єра | 1936—1958 |
| IMDb | ID 0516762 |
 Кетрін Локк у Вікісховищі | |
Кетрін Локк (англ. Katherine Locke; 24 червня 1910 — 12 вересня 1995) — американська актриса театру і кіно 1930-1950-х років.
У 1930-і роки Локк досягла успіху на бродвейській сцені в таких спектаклях, як «Чудово проводячи час» (1937) та « Гамлет» (1938—1940). У 1940-і роки Локк почала зніматися в Голлівуді, де найкращими картинами за її участю стали «Сьомий хрест» (1944), «Зміїна яма» (1948), «Звук люті» (1950) та «Що скажуть люди» (1951).
Кетрін Локк народилася 24 червня 1910 року в селі Калинковичі Мінської губернії Російської імперії (нині — територія Білорусі), проте ще в дитинстві разом із сім'єю переїхала на Східне узбережжя США. Батьки направили її на навчання до Академії відомого музиканта Вальтера Дамроша в Нью-Йорку, розраховуючи, що вона стане концертною піаністкою. Однак Локк втекла до Південної Каліфорнії, де вступила до складу молодої енергійної акторської трупи The Potboilers у Лос-Анджелесі[2][3][4][5].
До 1928 року Локк повернулася до Нью-Йорка, отримавши роль у виставі «Радість змій» у Театрі Provincetown у Гринвіч-Вілледж[6]. З 1932 року Локк стала виступати на Бродвеї, зігравши епізодичні та невеликі ролі у спектаклях «Жар-птиця» (1932), «На півдорозі в пекло» (1934), «Злочин і кара» (1935) та «Якщо тіло» (1935)[6][2][7].
Прорив для Локк настав у 1937 році, коли в парі з Джоном Гарфілдом вона зіграла головну роль у бродвейській комедії Артура Кобера «Чудово проводячи час» (1937—1938, 372 вистави)[6][3]. Як написав після прем'єри вистави один захоплений критик, «цього ранку я представляю вам молоду дівчину на ім'я Кетрін Локк — це зірка». Як відзначила Мірна Олівер в Лос-Анджелес Таймс, ця роль «зробила Локк зіркою бродвейського сезону 1937 року»[3], і, за словами Variety, «улюбленицею Бродвею»[2].
Наприкінці 1938 року на Бродвеї вийшов спектакль за трагедією Вільяма Шекспіра « Гамлет» з Морісом Евансом у головній ролі, в якому Локк постала в образі Офелії[6][2][7]. За інформацією Variety, Локк «отримала чудові відгуки за виконання цієї ролі»[2]. Зокрема, відомий нью-йоркський театральний критик Джон Мейсон Браун «захопив її гру», назвавши Локк «найбільшою» актрисою в цій ролі[3]. Вистава протрималася на сцені (з перервою) з жовтня 1938 до січня 1940 року, витримавши понад 130 вистав[7]. Як зазначила Сандра Бреннан, у «наприкінці 1930-х років Локк була однією з найяскравіших зірок бродвейського театру»[4].
У 1940 році Локк грала у спектаклі «П'ята колона» (1940), в основу якого була покладена п'єса Ернеста Хемінгуея про Громадянську війну в Іспанії. Її партнерами по спектаклю були визнані актори Франшо Тоун та Лі Дж. Кобб[6]. І, нарешті, у 1941—1942 роках Локк грала у виставі «Сутичка в ночі» за п'єсою Кліффорда Одетса. Виставу поставив Лі Страсберг, а ролі виконували такі визнані актори, як Таллула Бенкхед, Лі Джей Кобб і Роберт Райан[3][2][7].
Локк дебютувала в кіно ще в 1936 році, зігравши головну жіночу роль у кримінальній драмі Paramount Pictures «Спліч» (1936)[4]. Після успішної бродвейської кар'єри у 1937—1943 роках Локк знову приїхала спробувати щастя до Голлівуду. Її першою картиною після перерви стала біографічна драма 20th Century Fox « Вілсон» (1944) про Президента США Вудро Вілсона, де вона зіграла роль другого плану. У тому ж році вийшов драматичний трилер Metro-Goldwyn-Mayer « Сьомий хрест» (1944) про втечу з німецького концентраційного табору у 1936 році. Фільм поставив Фред Ціннеман, головну роль втікача зіграв Спенсер Трейсі, а Локк дісталася роль німецької фрау, яка розчаровується у своєму чоловікові після того, як той відмовляється допомогти втікачеві[8].
Локк повернулася до зйомок лише через чотири роки з невеликою роллю в драмі 20th Century Fox «Зміїна яма» (1948), що розповідає про пацієнтку психіатричної клініки (Олівія де Гавілленд), яка проходить важкий процес зцілення[9].
Ще через два роки Локк зіграла в соціальному фільмі нуар « Звук люті» (1950) про лінчування двох кіднепперів і вбивць у маленькому каліфорнійському містечку. Цього разу вона зіграла просту та наївну дівчину Хейзел, яка разом із подругою випадково знайомиться з двома викрадачами та вбивцями, розраховуючи весело провести з ними час. Пізніше один із викрадачів, пригнічений відчуттям провини, зізнається Хейзел у вбивстві, а коли вона з жахом починає кричати, він намагається задушити її. Однак Хейзел вдається вирватися з його рук та викликати поліцію. Картина здобула захоплені відгуки сучасних критиків. Зокрема, Майкл Кіні написав, що «фільм дає все — захоплюючу історію, чудову акторську гру, висококласну операторську роботу та громадські проблеми, які залишаться з вами надовго», не кажучи про «захоплюючу кульмінацію, яка змушує задуматися, одну з найкращих у своєму роді»[10]. Що ж стосується роботи Локк, то навіть Бослі Краузер, який критично оцінив картину, написав у «Нью-Йорк Таймс», що вона «отримує коротку можливість зіграти просту нещасну дівчину з маленького містечка, і робить це досить добре»[11].
Наступною роботою Локк стала невелика роль у романтичній комедії 20th Century Fox «Що скажуть люди» (1951) з Кері Грантом у головній ролі. Ще через рік була нуарова боксерська драма Universal Pictures з Тоні Кертісом «Плоть і лють» (1952), де вона зіграла невелику роль матері головної героїні. І, нарешті, в 1958 році Локк востаннє з'явилася на екрані в мелодрамі за романом Франсуази Саган «Смутна посмішка» (1958), знову зігравши матір головної героїні[3][2][6].
Кетрін Локк була одружена двічі. У 1934 році вона вийшла заміж за Морріса А. Хелпріна, з яким розлучилася в 1942 році. У 1947 році вона вийшла заміж за кіно-, теле- та радіосценариста Нормана Корвіна. Якийсь час вона виступала в одному з радіошоу свого чоловіка. У шлюбі у пари народилося двоє дітей — син Ентоні та донька Діана. Пара жила в Шерман-Оукс у Каліфорнії. Шлюб закінчився зі смертю Локк в 1995 році[3][6][2].
Кетрін Локк померла 12 вересня 1995 року в своєму будинку в Лос-Анджелесі від пухлини мозку на 86-му життя[3][6][2].
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1936 | ф | Прямо з плеча | Straight from the Shoulder | Гейл Пайн |
| 1944 | ф | Сьомий хрест | The Seventh Cross | місіс Сауер |
| 1944 | ф | Вілсон | Wilson | Хелен Боунз |
| 1948 | ф | Зміїна яма | The Snake Pit | Маргарет |
| 1950 | ф | Звук люті | The Sound of Fury | Хейзел |
| 1951 | ф | Що скажуть люди | People Will Talk | міс Джеймс |
| 1952 | ф | Плоть і лють | Flesh and Fury | місіс Холліс |
| 1952 | с | Несподіване | The Unexpected | жінка (1 епізод) |
| 1958 | ф | Смутна посмішка | A Certain Smile | мадам Валлон |
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е ж и к Variety Staff (25 вересня 1995). Katherine Locke (англ.). Variety. Процитовано 24 липня 2019.
- ↑ а б в г д е ж и Myrna Oliver (17 вересня 1995). Katherine Locke; Film and Broadway Actress (англ.). Los Angeles Times. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 24 липня 2019.
- ↑ а б в Sandra Brennan. Katherine Locke. Biography (англ.). AllMovie. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 24 липня 2019.
- ↑ Katherine Locke. Mini Biography (англ.). Internet Movie Database. Процитовано 24 липня 2019.
- ↑ а б в г д е ж и Katherine Locke, 85; Actress (англ.). The New York Times. 16 вересня 1995. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 24 липня 2019.
- ↑ а б в г Katherine Locke (англ.). Internet Broadway Database. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 24 липня 2019.
- ↑ The Seventh Cross (1944). Synopsis (англ.). American Film Institute. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 24 липня 2019.
- ↑ The Snake Pit (1948). Synopsis (англ.). Turner Classic Movies. Архів оригіналу за 9 березня 2020. Процитовано 24 липня 2019.
- ↑ Keaney, 2003, с. 292.
- ↑ Bosley Crowther (7 травня 1951). The Screen in Review; 'Try and Get Me,' Based on Novel, 'Condemned,' Has Frank Lovejoy and Kathleen Ryan in Leads (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
Michael F. Keaney. Film Noir Guide: 745 Films of the Classic Era, 1940–1959. — Jefferson, North Carolina, and London : McFarland & Company, Inc., Publishers, 2003. — ISBN 978-0-7864-1547-2.
- Кетрін Локк на сайті IMDb
- Кетрін Локк на сайті AllMovie
- Кетрін Локк на сайті Internet Broadway Database
|
