Кириченко Микола Овксентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кириченко Микола Овксентійович
Народився 22 травня 1925(1925-05-22)
Томилівка, Томилівська сільська рада (Білоцерківський район), Білоцерківський район, Київська область
Помер 8 липня 2005(2005-07-08) (80 років)
Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність художник, мистецтвознавець, педагог
Alma mater Київський державний художній інститут (1953)
Науковий ступінь кандидат мистецтвознавства (1970) і кандидат педагогічних наук (1990)
Вчене звання професор
Вчителі Заруба Костянтин Васильович, Пащенко Олександр Софонович і Яблонська Тетяна Нилівна
Заклад Правда Украины, Київський політехнічний інститут і Київський педагогічний інститут імені Горького
Учасник німецько-радянська війна
Членство Спілка художників України
Жанр пейзаж, натюрморт і жанрове малярство
Діти Кириченко Віктор Миколайович і Кириченко Іван Миколайович
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня

Микола Овксентійович Кириче́нко (нар. 22 травня 1925, Томилівка — пом. 8 липня 2005, Київ) — український художник, мистецтвознавець і педагог; кандидат мистецтвознавства з 1970 року, кандидат педагогічних наук з 1990 року, професор з 1986 року. Член Спілки художників України з 1993 року. Батько художників Івана і Віктора Кириченків.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 травня 1925 року в селі Томилівці (нині Білоцерківський район Київської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня (6 листопада 1985)[1].

1953 року закінчив Київський художній інститут, де навчався зокрема у Костянтина Заруби, Олександра Пащенка, Тетяни Яблонської. Відтоді працював у Києві: художником газети «Правда Украины»; у 1954—1962 роках викладав на кафедрі графіки Політехнічного інституту; з 1962 року викладав у Педагогічному інституті: з 1986 року — професор кафедри педагогіки і методики початкового навчання. Одночасно з викладацькою діяльністю працював позаштатним художником газет «Радянська освіта», «Молодь України» та видавництв «Радянська школа», «Мистецтво».

Жив у Києві в будинку на вулиці Академіка Корольова, № 4, квартира № 8[2]. Помер у Києві 8 липня 2005 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкової графіки (створював естампи, політичні, спортивні і навчальні плакати, літографії) та станкового живопису (писав пейзажі, натюрморти, жанрові картини). Серед робіт:

плакати
  • «Тарас Шевченко» (1953);
  • «Займайтесь художньою гімнастикою» (1953);
  • «Всіх, хто чесний серцями, ми зовемо за нами» (1953);
  • «Слюсарна справа» (1953);
  • «Електротехніка» (1953);
акварелі
  • «Дівчина з Вівчанця» (1954);
  • «Троїсті музики» (1954);
  • «Скрипаль» (1954);
  • «Вишивальниця» (1954);
  • «Житло осетинів» (1955);
  • «Північна Осетія. Селище» (1955);
  • «Соняшники» (1955);
  • «Після дощу» (1992);
  • «Гора Олекси Довбуша» (1999);
  • «Осіннє Прикарпаття» (1999);
  • «Вечоріє» (1999);
  • «Золота осінь у Поляні» (1999);
  • «Церква на Буковині» (2000);
живопис
  • «Рідна хата моя» (1958);
  • «Розмова» (1965);
  • «Опівдні» (1969);
  • «Річка Рось» (1969);
  • «Сосна» (1975).

Брав участь у міських, всеукраїнських, зарубіжних художніх виставках з 1955 року. Персональні виставки відбулися у Москві у 1970 році, Пряшеві у 1984 році, Києві у 2000—2001, 2003 роках.

Окремі роботи зберігаються у Національному музеї історії України у Києві.

Підручники[ред. | ред. код]

Автор підручників
  • «Перспективне малювання в школі» (1966);
  • «Основи образотворчої грамоти» (1982; 2002);
  • «Вчіться малювати» (1990),;
  • «Образотворче мистецтво» (1997);
  • «Основи образотворчого мистецтва» (2001).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]