Киценко Микола Петрович
Микола Петрович Киценко | |
---|---|
Народився |
4 грудня 1921 Нижній Куркулак |
Помер |
10 травня 1982 (60 років) Запоріжжя |
Поховання | Південне кладовище Запоріжжя |
Громадянство | СРСР |
Діяльність | журналіст, письменник |
Alma mater | Вища партійна школа при ЦК КПУ |
Учасник | німецько-радянська війна |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Микола Петрович Киценко (4 грудня 1921[1], Нижній Куркулак — 10 травня 1982[1], Запоріжжя) — український журналіст, краєзнавець, партійний і радянський працівник, один із організаторів Державного історико-культурного заповідника на острові Хортиці та Музею історії запорозького козацтва.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 4 грудня 1921 року в селі Нижньому Куркулаці (тепер село Покровське Токмацького району Запорізької області) в селянській родині. У 1939 році закінчив Новомосковський педагогічний технікум і почав трудову діяльність учителем сільської школи в Запорізькій області[2].
З 1939 по 1946 рік служив в Червоній армії. Брав участь у німецько-радянській війні. Після демобілізації п'ять років був на партійній роботі. У 1954 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ за спеціальністю «Журналістика».
У 1954–1957 роках був головним редактором Запорізького обласного комітету з питань радіомовлення і телебачення, у 1957–1959 роках — начальник обласного управління культури, у 1959–1962 роках — завідувач відділом пропаганди та агітації Запорізького обласного комітету КПУ, у 1963–1964 роках — секретар Запорізького сільського обласного комітету КПУ, а від кінця 1964 до 1973 року — заступник голови Запорізького обласного виконавчого комітету. З його ім'ям пов'язані спорудження нових приміщень обласної наукової бібліотеки та обласного архіву, відкриття у Запоріжжі музичного училища, обласного художнього музею, Театру юного глядача[1].
Одночасно з 1966 по 1973 рік був головою правління обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Тоді було взято на облік для охорони і затверджено облвиконкомом 1 182 пам'ятки історії та культури.
21 березня 1973 року звільнений з посади заступника голови Запорізького облвиконкому у зв'язку із «серйозними методологічними прорахунками», а по суті був звинувачений у націоналізмі. У 1973 році був начальником облсоюздруку. У 1973–1982 роках — завідувач відділу праці Запорізького обласного виконавчого комітету.
Помер в Запоріжжі 10 травня 1982 року, де і похований на Південному кладовищі[1].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Киценко М. Хортиця в героїці і легендах. — Дніпропетровськ: Промінь, 1967. — 84 с.
- Киценко М. Запоріжжя в бурях революцій. — Дніпропетровськ: Промінь, 1969. — 142 с.
- Киценко М. Хортиця в героїці і легендах. Видання друге, доповнене і перероблене. (Передмова Олени Апанович). — Дніпропетровськ: Промінь, 1972. — 148 с.
- Киценко М. Хортиця в героїці і легендах / під наук. ред. О. М. Апанович). — Дніпропетровськ: Січ, 1991. — 150 с.
Громадська і творча діяльність[ред. | ред. код]
Вивчав історію Запорожжя, дбав про відродження та збереження національної історико-культурної спадщини й духовності, історичних пам'яток українства. 1965 року, під час підготовки до 200-річчя Запоріжжя, разом із начальником обласного управління культури С. Кириченком ініціював розгляд у ЦК КПУ та РМ УРСР питання про оголошення острова Хортиці заповідником і створення на ньому козацького історико-культурного меморіалу, після чого президія ЦК КПУ 31 серпня і РМ УРСР 18 вересня 1965 року ухвалили постанову «Про увічнення пам'ятних місць, зв'язаних з історією запорозького козацтва». Острів Хортиця оголошувався Державним історико-культурним заповідником. Микола Петрович цілковито поринув у створення названого меморіалу. Він постійно поглиблював свої знання з історії запорозького козацтва, глибоко вивчав наукові розвідки академіка Дмитра Яворницького, праці інших істориків-козакознавців, і вже 1967 року виходить його книга «Хортиця в героїці і легендах» про місце й роль острова в історії запорозького козацтва. Крім цього, його перу належать книги «Запоріжжя в бурях революції» (1969) та «Хортиця» (1970), був автором віршів, оповідань, нарисів, радіопередач.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Нагороджений двома орденами «Знак Пошани», орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, медалями.
Лауреат Державної премії імені Дмитра Яворницького (1992, посмертно; лауреатський знак № 1)[2].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
В 1993 році на приміщенні Хортицького козацького музею була встановлена меморіальна дошка з портретом Миколи Киценка (автор П. Чаговець)[3].
В селі Жовтневе (з 2016 р. — Покровське) Токмацького району названа вулиця[4] та бібліотека[5] іменем Миколи Петровича Киценка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.196
- ↑ а б Славетні запоріжці. Архів оригіналу за 18 Березня 2018. Процитовано 29 Березня 2022.
- ↑ Вислоух Л. В память о великом земляке / Людмила Вислоух // Индустриальное Запорожье. — 1993. — 20 апр.
- ↑ Палеха В. Именем земляка: [улица в с. Покровское носит имя Николая Киценко] // Индустриальное Запорожье. — 1990. — 4 авг. (№ 146). — С. 3.
- ↑ Глянь В. Співець запорізької вольниці: іменем Миколи Киценка названо Жовтневу бібліотеку / Віктор Глянь // Таврія. — 2008. — 18 груд. (№ 51). — С. 3.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- С. М. Кириченко. Киценко Микола Петрович [Архівовано 22 Лютого 2014 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 316. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Апанович О. Син козацького степу. В кн.: Киценко М. П. Хортиця в героїці і легендах. Дніпропетровськ, 1991;
- Збережемо тую славу: громадський рух за увічнення історії українського козацтва в другій половині 50-х — 80-х рр. ХХ ст.: Збірник документів та матеріалів. К., 1997;
- Ігнатуша О. М., Тедеєв О. С. Архівний фонд краєзнавця М. П. Киценка як джерело знань про творчу діяльність дослідника запорозького козацтва. В кн.: Запорозьке козацтво в пам'ятках історії та культури: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Запоріжжя, 2-4 жовтня 1997 р.). Секції I, II. Запоріжжя, 1997.
- Киценко Микола Петрович // Материк краєзнавства: Збірник присвячений лауреатам Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України / За загальною редакцією Олександра Реєнта. — Донецьк, 2013. — С. 48-49. — 134 с.
Посилання[ред. | ред. код]
|
- Народились 4 грудня
- Народились 1921
- Померли 10 травня
- Померли 1982
- Поховані в Запоріжжі
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Дружби народів
- Уродженці Токмацького району
- Учасники Другої світової війни
- Українські журналісти
- Українські краєзнавці
- Члени КПРС
- Випускники Вищої партійної школи при ЦК КПУ
- Персоналії:Запоріжжя
- Померли в Запоріжжі
- Лауреати премії імені Дмитра Яворницького