Кичкирі
| село Кичкирі | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Радомишльська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1770 р. |
| Населення | 552 |
| Площа | 1,662 км² |
| Густота населення | 332,13 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12254 |
| Телефонний код | +380 4132 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°26′38″ пн. ш. 29°11′12″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
156 м |
| Водойми | Мика |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 12254, Житомирська обл., Радомишльський р-н, с.Кичкирі, вул.Центральна, 165 |
| Карта | |
  Кичкирі | |
 Кичкирі | |
| Мапа | |
| |
Кичкирі́ — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Радомишльської міської громади. Населення становить 552 осіб.
За даними Леонтія Похилевича, назва села походить від Київського боярина Качкара, що жив у 12 столітті. 1864 року у Кичкирях налічувалося 433 мешканці. У 1770 році було збудовано, а 29 серпня 1771 року — освячено Покровську церкву. 1894 року замість старої церкви було збудовано нову. Остання була знищена у радянський час.
Значення села дуже зросло на початку 1860-х років, після запровадження волосного поділу. Село стає волосним центром Кичкирівської волості, що 1900 року має площу майже 367 км² та населення 15 118 осіб. Всього до складу волості входило 48 поселень, причому серед них були поселення, які сьогодні є складовими частинами Радомишля, а на той час були його передмістями (Микгород, Папірня, Рудня). Сам же Радомишль був повністю оточений з усіх боків територією волості!
На 1900 рік у селі мешкало 782 особи, було 139 дворів. Діяли церква, церковно-парафіяльна школа, водяний млин. Як волосний центр, село мало приймальний покій, тут перебував фельдшер. Діяла казенна винна лавка, існував пожежний обоз. 1913 року у Кичкирях згадується ще й сільський банк.
З 1923 року коли було скасовано волосний поділ та запроваджено сільські ради, Кичкирі стали звичайним центром сільської ради.
У селі народились: Лауреат Ленінської премії, український геолог Єлизавета Матвіївна Матвієнко; український мовознавець Оникій Матвійович Матвієнко.
- Kiczkiry // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 14. (пол.)
- Kiczkiry // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 70. (пол.)
- Погода в селі Кичкирі [Архівовано 5 Березня 2016 у Wayback Machine.]
- Молодико В. Чи міг би побувати у Кичкирях Оноре де Бальзак? [Архівовано 20 Лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Молодико В. Хай бережеться пам'ять про полеглих [Архівовано 10 Січня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||