Клаус Ціллікенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клаус Ціллікенс
нім. Klaus Zillikens
Генеральний консул Німеччини в Донецьку
2009 — 2013
Наступник Детлеф Вольтер
Народився 30 жовтня 1958(1958-10-30) (65 років)
Білефельд
Відомий як дипломат
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність німець

Кла́ус Ціллікенс (нім. Klaus Zillikens); (30 жовтня 1958, Білефельд) — німецький дипломат. Генеральний консул Німеччини в Донецьку (Україна) (2009—2013). Голова моніторингової місії ОБСЄ в Східній Україні (2014). Генеральний консул Німеччини в Ріо-де-Жанейро (з 2016).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 30 жовтня 1958 року в Білефельд. У 1977 році закінчив університет, проходив практику в Сімферополі, Одесі, Києві, був у Казахстані.[1] У 1989 році закінчив Центр підготовки і освіти Міністерства закордонних справ, Бонн.

У 1989—1990 — речник в посольстві Німеччини в Виндхуці (Намібія).

У 1990—1993 — заступник глави місії в німецькому посольстві Мапуту (Мозамбік).

У 1993—1996 — заступник начальника Відділу з контролю над озброєннями в рамках ООН, Міністерство закордонних справ, Бонн.

У 1996—2000 — радник Постійного представництва Федеративної Республіки Німеччини в ОБСЄ, Відень.

У 2000—2004 — керівник економічної служби в німецькому посольстві в Києві, (Україна).

У 2004—2007 — заступник начальника Південної Африки, Міністерство закордонних справ, Берлін.

У 2007—2008 — Обмін чиновник в Міністерстві закордонних справ Словенії, Любляна (Словенія).

У 2008—2009 — політичний радник Спеціального представника ЄС з Центральної Азії, Алмати (Казахстан).

У 2009—2013 — Генеральний консул Федеративної Республіки Німеччина у Донецьку.[2]

У 2013—2014 — Глава зовнішньополітичного економічного розвитку, Міністерство закордонних справ, Берлін.

У 2014 році — Очолював групу спостерігачів від місії ОБСЄ в Україні[3].

У 2014—2016 — Глава двосторонніх відносин з країнами Північної Європи, Балтії та арктичної політики, міністерство закордонних справ, Берлін.

З 22 вересня 2016 — Генеральний консул Федеративної Республіки Німеччина, Ріо-де-Жанейро (Бразилія).[4]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Донецькі новини. Архів оригіналу за 12 Березня 2017. Процитовано 9 Березня 2017.
  2. ↑ Завершилася каденція Генконсула ФРН у Донецьку Клауса Ціллікенса. Архів оригіналу за 12 Березня 2017. Процитовано 9 Березня 2017.
  3. ↑ Клаус Ціллікенс: чітких доказів присутності іноземних військових на Донбасі поки що немає. Архів оригіналу за 25 Травня 2021. Процитовано 30 Березня 2022.
  4. ↑ Willkommen bei den deutschen Auslandsvertretungen in Brasilien. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 9 березня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]


Населення
Посли Німеччини
в Україні
Альфонс Мумм фон Шварценштейн (1917—1918) • Йоханнес Граф фон Берхем (1918—1919) • Геннеке фон Бассевіц (1992—1993) • Александр Арно (1993—1996) • Ебергард Гайкен (1996—2000) • Дітмар Ґерхард Штюдеман (2000—2006) • Рейнгард Шеферс (2006—2008) • Ганс-Юрген Гаймзет (2008—2012) • Крістоф Вайль (2012—2016) • Ернст Райхель (2016—2019) • Анка Фельдгузен (2019—2023) • Мартін Єґер (2023—т. ч.)
Посли України
в Німеччині
Олександр Севрюк (1918) т. п. • Козій Омелян (1918) т. п. • Федір Штейнгель (1918) • Микола Порш (1918—1920) • Роман Смаль-Стоцький (1920—1923) • Микола Василько (1923) т. п. • Володимир Ауссем (1921—1923) пред. • Іван Пісковий (1992—1994) • Юрій Костенко (1994—1997) • Анатолій Пономаренко (1997—2003) • Сергій Фареник (2003—2005) • Микола Балтажи (2005—2006) т. п. • Ігор Долгов (2006—2008) • Євген Чорнобривко (2008) т. п. • Наталія Зарудна (2008—2011) • Василь Химинець (2011—2012) т. п. • Павло Клімкін (2012—2014) • Василь Химинець (2014) т. п. • Андрій Мельник (2014—2022) • Олексій Макеєв (2022—)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клаус_Ціллікенс&oldid=35142673