Клименко Василь Костянтинович

Клименко Василь Костянтинович
Народився	20 серпня 1906(1906-08-20) село Петрівка Катеринославської губернії, тепер селище Донецької області
Помер	20 квітня 1984(1984-04-20) (77 років) місто Київ
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Київський політехнічний інститут
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Василь Костянтинович Клименко (20 серпня 1906(19060820), село Петрівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії, тепер селище Петрівка Дзержинської міськради Донецької області — 20 квітня 1984, місто Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 3—7-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 6—7-го скликань. Член ЦК КПРС у 1956—1971 роках. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1949—1952 роках. Член ЦК КПУ в 1952—1976 роках. Кандидат у члени Президії (Політбюро) ЦК КПУ 19 травня 1961 — 17 березня 1971 р.

Біографія

Народився 7 (20) серпня 1906 року в селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1915 році наймитом. З 1924 року працював відкатником на шахті Щербинівського рудника, вибирався секретарем Щербинівської сільської комсомольської організації, завідував клубом у селі Петрівці на Донбасі.

У 1928—1930 роках служив у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1930—1935 роках — студент хіміко-технологічного факультету Київського політехнічного інституту, здобув спеціальність інженера хіміка-технолога.

У 1935—1941 роках працював інженером-технологом, начальником цеху та директором Слов'янського арматурно-ізоляторного заводу Сталінської області.

У березні (офіційно 16 травня) — жовтні 1941 року — секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У по хімічній промисловості. У грудні 1941 — серпні 1943 року — секретар Башкирського обласного комітету ВКП(б) по хімічній промисловості.

У 1943 (затверджений в жовтні 1944) — листопаді 1944 року — заступник секретаря Сталінського обласного комітету КП(б)У із хімічної промисловості — завідувач відділу хімічної промисловості Сталінського обласного комітету КП(б)У.

У листопаді 1944 — листопаді 1947 року — 2-й секретар Сталінського міського комітету КП(б)У.

У грудні (затв. у листопаді) 1947 — серпні (офіційно 25 жовтня) 1951 року — 2-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У.

З серпня по вересень 1951 року — інспектор ЦК КП(б)У.

5 вересня 1951 — березень 1961 року — 1-й секретар Ворошиловградського (Луганського) обласного комітету КПУ.

У березні 1961 — березні 1971 року — голова Української республіканської Ради професійних спілок.

З 1971 року — персональний пенсіонер союзного значення в Києві.

Нагороди

• три ордени Леніна (18.08.1956,)
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани» (21.04.1939)
• медалі

Література

• Депутаты Верховного Совета СССР. Шестой созыв. — М. : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1962. (рос.)

Посилання

• (рос.)Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 [Архівовано 4 Грудня 2013 у Wayback Machine.]
• (рос.) http://www.dzerghinsk.org/publ/znamenitie/6-1-0-334 [Архівовано 4 Вересня 2013 у WebCite]
• (рос.) https://web.archive.org/web/20131226091404/http://www.lugkpu.info/cgi-bin/show.pl?lang=ru