Клоковичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Клоковичі
пол. Kłokowice
Православна церква

Координати 49°40′ пн. ш. 22°45′ сх. д. / 49.667° пн. ш. 22.750° сх. д. / 49.667; 22.750Координати: 49°40′ пн. ш. 22°45′ сх. д. / 49.667° пн. ш. 22.750° сх. д. / 49.667; 22.750

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Фредрополь
Населення 194 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-734
Автомобільний код RPR
SIMC 0602325
GeoNames 769036
OSM r6851739  ·R
Клоковичі. Карта розташування: Польща
Клоковичі
Клоковичі
Клоковичі (Польща)
Клоковичі. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Клоковичі
Клоковичі
Клоковичі (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Клоковичі (пол. Kłokowice) — село в Польщі, у гміні Фредрополь Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, у межах етнічної української території Надсяння. Населення — 194 особи (2011[1]).

Розташування[ред. | ред. код]

Село Клоковичі розташоване за 13 км на південь від Перемишля і за 4 км на захід від Нижанковичів (Україна). Через село протікає річка Залісся. У північній частині пливуть із заходу на схід два малі потічки. З правого боку села з сусідніх Аксманич до Нижанкович вела польова дорога. На лівому березі річки на краю села стоїть церква.

Історія[ред. | ред. код]

Село належало до перемишльської православної єпархії ще з початку XV ст. (перша згадка — 1407 рік), невдовзі стало власністю родини Фредрів. Наприкінці XIX ст. перейшло у власність графа Олександра Круковецького. Тоді його тутешній маєток охоплював 214 моргів орної землі, 7 моргів пасовищ. Селянам належало 195 моргів орної землі, 25 моргів лук і городів, 3 морги пасовищ. Згідно з переписом населення 1880 р. в селі було 226 жителів, усі греко-католики. У 1938 р. тут було 300 греко-католиків, 18 римо-католиків, одна людина юдейської віри. До Другої світової війни у Клоковичах було 57 селянських господарств.

До Першої світової війни в селі були тартак і млин, які приводила в рух вода з греблі і ставка, розташованого між Аксманичами та Клоковичами. Під час війни австрійське військо спалило село, а також млин і тартак та сільську комору. Церква залишилась.

У Клоковичах проживало багато москвофілів. Діяла читальня ім. Качковського. Проте більшість мешканців гуртувалась довкола читальні «Просвіти». Кожна зі сторін намагалась перетягнути на свій бік нерішучих людей, але ніколи з цього приводу не виникали конфлікти.

Після війни село опинилось у Закерзонні, його мешканців примусово переселили або до СРСР, або (в результаті операції «Вісла») на північ і захід Польщі. На місці залишилось лише 10 родин. У кінці 1950-х рр. частина селян з польських теренів зуміла повернутись у рідне село.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][2]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 89 15 62 12
Жінки 105 23 62 20
Разом 194 38 124 32

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клоковичі

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Володимир Шагала. Вибране».— 2010. Видавництво «Логос», ст. 6, 7.