Книга пісень
| Книга пісень | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Buch der Lieder | ||||
 | ||||
| Жанр | збірка віршів | |||
| Форма | поезія і лірика | |||
| Автор | Генріх Гейне | |||
| Мова | німецька | |||
| Написано | 1817 — 1826 | |||
| Опубліковано | 1827 | |||
| Переклад | Леся Українка, Леонід Первомайський | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
«Книга пісень» — збірка віршів німецького поета Генріха Гейне, яка зробила свого автора відомим не лише в Німеччині, але й у всьому світі. Видана у 1827 році. Головна тема — кохання і розлука. За життя поета збірка перевидавалася 13 разів. До багатьох віршів була складена музика композиторами: Р. Шуманом, Ф. Шубертом, Й. Брамсом, П. Чайковським, Р. Штраусом. Кредо ліричного героя збірки — без кохання нема щастя, без щастя неможливе життя. Чітко виражений максималізм змушує співчувати і розмірковувати, чому конфлікт ліричного героя і дійсності не має зв'язку. Так само відчувається авторська іронія : герой «Книги пісень» розуміє і знає, що щастя — це лише мить, а не вічне блаженство. Герой завжди знаходить сили жити і кохати. Книга певною мірою автобіографічна, адже нерозділене кохання до кузини Амалії, наштовхнуло Гейне до викладу вічної історії. Збірка об'єднала всі вірші, написані великим митцем до цього часу. Він широко використовував типові фольклорні теми та мотиви (основна риса романтизму), передовсім — тему нещасливого кохання:
- Кохає дівчину хлопець,
- Та в неї вже інший є;
- Той інший , кохає іншу,
- І з нею до шлюбу встає.
- А дівчина з горя заміж
- За нелюба іде,-
- То що ж її з ним чекає,
- І що того хлопця жде?
- Стара оця байка чи казка,
- Проте - завжди нова:
- Як станеться з ким- надвоє
- Серце тому розбива. (переклад Л. Первомайського)
Поезії «Книги пісень» здебільшого побудовані як сповідь уявному співрозмовникові про найпотаємніше . Збірник складається з чотирьох циклів :
- «Страждання юності» (1816—1821): «Сновидіння», «Пісні», «Романси», «Сонети»;
- «Ліричне інтермецо» (1822—1823):;
- «Знову на Батьківщині» (1823—1824);
- «Північне море» (1825—1826).
Історія перекладу українською[ред. | ред. код]
- Знайомство українських читачів із лірикою Гейне розпочалося у 1892 році, коли у Львові вийшли дві ранні збірки поета: вибране з «Книги пісень» (у перекладах Лесі Українки та М. Стависького – псевдонім Максима Славинського) та «Вибір поезій» (у перекладах І. Франка).
- Наприкінці XIX ст. лірику поета перекладали К. Білиловський, М. Вороний, П. Грабовський, М. Коцюбинський, П. Куліш, на початку XX ст. – Б. Грінченко, А. Кримський, Панас Мирний, Л. Старицька-Черняхівська та ін.
- У 1930-х роках - Д. Загул видав 4-томник «Вибраних творів» Г. Гейне. Українською мовою окремі поезії й цикли відтворювали М. Бажан, Л. Дмитерко, С. Голованівський, Н. Забіла, А. Малишко, І. Муратов, М. Рильський, П. Тичина, М. Пригара, В. Сосюра, П. Усенко та ін.
- Велика кількість українських перекладів поезій Гейне належить Л. Первомайському.
- Катерина Ніколенко та Ольга Ніколенко здійснили переклад низки творів із «Книги пісень» Гейне, які досі не мали україномовної версії. (Г. Книга пісень / Переклад Катерини та Ольги Ніколенко / Г. Гейне // Рідний край : альм. Полтав. нац. пед. ун-ту / голов. ред. М. Степаненко. – Полтава, 2014. – №2 (31). – С. 55–63)[1].
Вивчення в школі[ред. | ред. код]
За програмою "ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА" для загальноосвітніх навчальних закладів 5–9 класи (2012 р. зі змінами 2015-2017 рр.) вірші з «Книги пісень» вивчаються в 9 класі // https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-5-9-klas
Посилання[ред. | ред. код]
- Гейне Г. Книга пісень / У перекладах Лесі Українки та М. Стависького [псевдонім Максима Славинського]. – Львів, 1892.
- «Книга пісень» Генріха Гейне [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Е-бібліотека «Чтиво»
|
- ↑ Книга Пісень. Г.Гейне переклад. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.