Кокосові острови (М'янма)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кокосові острови (значення).

Кокосові острови
14°03′00″ пн. ш. 93°21′00″ сх. д. / 14.05000° пн. ш. 93.35000° сх. д. / 14.05000; 93.35000Координати: 14°03′00″ пн. ш. 93°21′00″ сх. д. / 14.05000° пн. ш. 93.35000° сх. д. / 14.05000; 93.35000
АрхіпелагАндаманські і Нікобарські острови
АкваторіяБенгальська затока
Кількість островів7
Найбільший острівВеликий Кокосовий острів
Загальна площа20,54 км²
Найвища точка112 м
Населення (2014 рік)950 осіб
Густота населення46,251 осіб/км²
КраїнаМ'янма
РегіонЯнгон
Кокосові острови (М'янма)
Кокосові острови
Кокосові острови
CMNS: Кокосові острови у Вікісховищі

Кокосові острови (Кококван) — маленька група островів у північносхідній частині Індійського океану. Адміністративно вони є частиною округу Янгон, М'янма, і розташовані за 414 км на південь від міста Янгон.

Історія[ред. | ред. код]

Острови отримали поточну назву від португальських моряків 16-го ст. Андаманські острови перейшли під владу Британської Ост-Індійської компанії у 18-му ст. У 19-му ст. британський уряд в Індії заснував тюремну колонію на Андаманських островах, і Кокосові острови були джерелом їжі для неї (в основному кокоси). Пізніше британський уряд здав острови в оренду бірманській родині Джадвет,[1] яка мала бізнес у Рангуні та представництва у Молам'яйні і Мергуї.[2]

Через віддаленість Кокосових островів, ними належно не управляли, і британці передали контроль над ними уряду Нижньої Бірми у Рангуні. У 1882 році вони офіційно стали частиною Британської Бірми. Коли Бірма відділилась від Індії 1937 року та стала окремою Коронною колонією, острови увійшли до неї. 1942 року, разом з рештою Андаманських і Нікобарських островів, вони були окуповані Японією. Коли Бірма отримала незалежність від Великої Британії 1948 року, Кокосові острови увійшли до нового Бірманського союзу.

1959 року тимчасова військова адміністрація генерала У Не Віна заснувала тюремну колонію на Великому Кокосовому острові. Після перевороту 1962 року на чолі з Не Віном та встановлення правління військових, тюрма на острові отримала репутацію бірманського «острова Диявола». У 1969 році вона була розширення для розміщення більшої кількості політичних в'язнів. Після повстання, всі в'язні острова були переведені до тюрми Інсейн в Янгуні 1971 року. Після закриття тюрми, її споруди на Великому Кокосовому острові були передані ВМС М'янмаи. Письменник М'я Тхан Тін (Mya Than Tint) був серед ув'язнених у тюрмі цього острову.

За окремими повідомленнями, Кокосові острови начебто були передані в оренду КНР з 1994 року[3], але уряди і М'янми, і Китаю це заперечують, а військові М'янми заперечують наявність будь-якої угоди.[4]

Військова присутність[ред. | ред. код]

За окремими повідомленнями, Китайська Народна Республіка 1992 року могла встановити станцію радіоелектронної розвідки на Великому Кокосовому острові для моніторингу індійської морської активності довкола Андаманських і Нікобарських островів[3], а також для моніторингу руху військових та цивільних судів інших країн у східній частині Індійського океану, особливо у важливій точці морських шляхів між Бенгальською затокою і Малаккською протокою[3], і для моніторингу активності на площадках запуску ракет Індійської організації космічних досліджень і розробок у Шрихарикота і Організації оборонних досліджень і розробок у Чандіпур-он-Сі. Збройні сили Китайської Народної Республіки могли мати плани і по будівництву морської база на Малому Кокосовому острові.[5]

Це припущення про китайську базу на Кокосових островах піддавалось сумніву. У 1998 році представники США заявили, що не бачать якоїсь суттєвої китайської активності у М'янмі.[6] У жовтні 2005 року голова ВМС Індії зазначив, що у Індії наявна точна інформація, що китайської станції радіоелектронної розвідки на Кокосових островах не має[7]. У 2014 році авіаційний маршал П. К. Рой, командувач територіального угруповання ВПС Індії Андаманських і Нікобарських островів, зазначив, що «Китай будує злітну смугу для цивільних цілей.[8][9] Не маж звітів про як таку китайську присутність. Ситуація не викликає занепокоєння» і додав, що існує тільки цивільне будівництво, що не є загрозою для Індії.[10]

Географія[ред. | ред. код]

Бенгальська затока розташована на захід від островів, а Андаманське море — на схід. Материкова М'янма розташована приблизно у 250 км на північ, острів Препаріс — у 77 км на північний схід[11]. Кокосові острови складаються з трьох основних островів — Великого Кокосового острова, Столового острова і Малого Кокосового острова, відділеного від них протокою Александри.[12] Географічно вони є частиною архіпелагу Андаманські і Нікобарські острови (більшість якого належить Індії) і відділені від острова Лендфолл, найбільш північного острова індійської частини архіпелагу, Кокосовою протокою шириною 20 км.

Острів Координати Характеристики Площа (км²) Населення
Великий Кокосовий острів 14°06′00″ пн. ш. 93°21′54″ сх. д. / 14.10° пн. ш. 93.365° сх. д. / 14.10; 93.365 Острів має 10,4 км у довжину та 2 км у ширину. На острові розташовані аеропорт, поселення, кокосові гаї 14,57 925
Малий Кокосовий острів 13°59′17″ пн. ш. 93°13′30″ сх. д. / 13.988° пн. ш. 93.225° сх. д. / 13.988; 93.225 Розташований у 16 км на південний захід від Великого Кокосового острова. Має розміри 5 км у довжину та 1,2 км у ширину. На острові розташовані кокосові гаї. 4,44 25
Столовий острів 14°11′06″ пн. ш. 93°21′54″ сх. д. / 14.185° пн. ш. 93.365° сх. д. / 14.185; 93.365 Розташований у 2,5 км на північ від Великого Кокосового острова. Має розміри 1,6 км у довжину та 1,2 км у ширину. На південному заході острова колись був маяк, але зараз острів ненаселений. Маяк був збудований 1867 року з фокусною площиною 59 м.[13] Маяк має ліхтар та галерею, пофарбований червоними та білими горизонтальними смугами. Поруч розташовані два одноповерхові будинки доглядачів маяка та інші службові будівлі. На острів можна потрапити човном. 1,28 0
острів Сліппер 14°11′24″ пн. ш. 93°21′25″ сх. д. / 14.19° пн. ш. 93.357° сх. д. / 14.19; 93.357 Острівець довжиною 0,4 км розташований поблизу північнозахідного мису Столового острова та відділений від нього протокою шириною 0,2 км.[11][14] 0,08 0
Щурячий острів 14°07′41″ пн. ш. 93°22′55″ сх. д. / 14.128° пн. ш. 93.382° сх. д. / 14.128; 93.382 0.015 0
скеля Біннакл 14°09′00″ пн. ш. 93°22′19″ сх. д. / 14.15° пн. ш. 93.372° сх. д. / 14.15; 93.372 0,011 0
острів Джеррі 14°03′00″ пн. ш. 93°21′54″ сх. д. / 14.05° пн. ш. 93.365° сх. д. / 14.05; 93.365 Острівець з розмірами 1,1 км у довжину та 0,2 км у ширину розташований поблизу південного мису Великого Кокосового острова.[15] 0,14 0
Кокосові острови (всього) 20,53 950

Демографія[ред. | ред. код]

На Великому Кокосовому острові розташовано понад 200 будинків, а загальне населення становить бл. 1000 людей. Великий резервуар для води здатний утримувати таку кількість населення.[16]

На островах розташована військово-морська база 28-го підрозділу ВМС М'янми, на якій перебуває понад 200 військових та їх родини.

Клімат[ред. | ред. код]

Кокосові острова мають тропічний мусонний клімат (Класифікація кліматів Кеппена Am). Температури високі протягом року. Існує зиповий сухий сезон з грудня по березень та літній дощовий сезон з квітня по листопад.

Клімат Кокосових островів (1981–2010)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 29,6 30,0 31,0 32,6 32,3 30,7 30,3 30,0 30,2 30,8 31,0 30,0 30,7
Середній мінімум, °C 22,0 21,2 22,0 24,3 25,8 25,4 25,0 25,0 24,6 24,4 24,4 23,2 23,9
Норма опадів, мм 2.2 5.2 13.2 37.0 240.0 456.3 418.3 438.8 380.2 184.3 138.3 23.0 2336.8

Транспорт[ред. | ред. код]

На Великому Косовому острові розташований аеропорт (код ICAO: VYCI) з довжиною смуги 1800 м, розташованою у напрямку північ-південь, поблизу поселення. Нещодавно він був реконструйований.[17]

Флора та фауна[ред. | ред. код]

На островах є ряд рідкісних рептилій, птахів та ссавців. Зелені черепахи відкладають яйця на пляжах Великого Кокосового острова. A Міністерство свійської худоби, риболовлі та сільського розвитку М'янми провело ряд досліджень щодо консервації популяції морських черепах, у тому числі зібрали зразки тканин для генетичних досліджень популяції навесні 2006 р. — перше таке дослідження на цьому віддаленому острові. Дослідження зафіксувало гніздування близько 150 морських черепах, з яких вилупилось бл. 95 000 черепашок.[18]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Великий Кокосовий острів
    Великий Кокосовий острів
  • Малий Кокосовий острів
    Малий Кокосовий острів
  • Столовий острів
    Столовий острів

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 18 листопада 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ а б в John Pike, [www.fas.org/irp/world/china/facilities/coco.htm «Coco Island — Chinese Intelligence Agencies»], Federation of American Scientists.
  4. ↑ Selth, Andrew, «Chinese Whispers: The Great Coco Island Mystery» [Архівовано 5 березня 2008 у Wayback Machine.], Irrawaddy BurmaNet News, 9 January 2007.
  5. ↑ Intelligence station on Great Coco Island is the most important Chinese electronic intelligence installation in Myanmar. GlobalSecurity.org. 26 лютого 2008. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 26 лютого 2008.
  6. ↑ Andrew repot
  7. ↑ V. Pant, Harsh (3 травня 2010). China’s Naval Expansion in the Indian Ocean and India-China Rivalry. The Asia-Pacific Journal. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2014.
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 18 листопада 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 вересня 2015. Процитовано 18 листопада 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ 'China a strategic partner, not a threat'. Business Standard. 8 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2014.
  11. ↑ а б https://books.google.com/books?id=hWv9ZhMhgusC&pg=PA223&lpg=PA223&dq=preparis+island&source=bl&ots=di8ZTolvqW&sig=pXsh3BAAycobCIaSpH6zwFhecM0&hl=iw&sa=X&ved=0ahUKEwig9oqjsp3MAhWCNpoKHSSKAUcQ6AEIUjAJ#v=onepage&q=coco%20islands&f=false [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] Prostar Sailing Directions 2005 India & Bay of Bengal Enroute, National Geospatial-Intelligence Agency
  12. ↑ Шаблон:Cite rowlett
  13. ↑ Маяк. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  14. ↑ Google Earth
  15. ↑ Mapcarta — Great Coco Island. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  16. ↑ News (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 листопада 2019. Процитовано 18 листопада 2017.
  17. ↑ News. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  18. ↑ Офіційний сайт островів. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 18 листопада 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кокосові_острови_(М%27янма)&oldid=36277398