Колеч-Мечеть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колеч-Мечеть


Координати 45°09′35″ пн. ш. 35°15′20″ сх. д. / 45.15972222224977628° пн. ш. 35.25555555558377563° сх. д. / 45.15972222224977628; 35.25555555558377563Координати: 45°09′35″ пн. ш. 35°15′20″ сх. д. / 45.15972222224977628° пн. ш. 35.25555555558377563° сх. д. / 45.15972222224977628; 35.25555555558377563

Країна Україна Україна
Часовий пояс UTC+2
Колеч-Мечеть. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Колеч-Мечеть
Колеч-Мечеть
Колеч-Мечеть (Автономна Республіка Крим)
Мапа

Колеч-Мечеть (крим. Küleç Meçit, Кулеч Мечит) — зникле село в Кіровському районі Республіки Крим/Автономної Республіки Крим, яке розташовувалося у південній частині Новопокровки[1].

Історія[ред. | ред. код]

Фото мечеті зі статті Б. Н. Засипкіна, 1927 рік

Уперше старовинне селище, розташоване біля давнього шляху на Кавказ, згадує під 1667 роком у своїй книзі мандрівник XVI століття Евлія Челебі, як Колеч-саласи.

…деревня Коледж. Она расположена недалеко от крепости Кефе. Там 200 татарских домов, соборная мечеть с высоким куполом и каменным минаретом, баня и строения, крытые свинцом. Там имеются сады и виноградники, это благоустроенная деревня. Здесь жил шейх — святой Ахмед-эфенди из Коледжа, предсказатель и великий султан. Теперь у него 40 тысяч мюридов с бритыми усами, он их предводитель на Пути. 40 тысяч мюридов из рода носящих рубище живут в Крыму, это верные влюбленные. На его могиле безграничны благодеяния приходящим и уходящим, богачам и нищим, ночью и днем[2] .

Згадка про село трапляється в Камеральном Описании Крыма… 1784 года, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Колеч входив до Колецького кадилику Кефінського каймаканства. Після захоплення Криму до Росії 8 лютого 1784 року село було приписане до Левкопольского повіту Таврійської області[3], а після ліквідації в 1787 році Левкопольского — до Феодосійського повіту. Після Павловських реформ, із 12 грудня 1796 року по 1802 рік, входила до Акмечетського повіту Новоросійської губернії[4]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[5], Кулеч-Мечеть був включений до складу Парпацької волості Феодосійського повіту.

Колеч-Мечеть Карта Бетєва та Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 р.

За Ведомостями о числе селений, названиях оных, в них дворов… состоящих в Феодосийском уезде от 14 октября 1805 года, у селі Кулєш-Мечет значилося 19 подвір'їв і 73 жителя. На військово-топографічній мапі генерал-майора Мухіна 1817 року в селі Кулеч позначена ті ж 19 подвір'ями[6]. Після реформи волосного поділу 1829 року Кулеш Мечет, згідно з «Ведомостями о казённых волостях Таврической губернии 1829 года», передали до складу Учкуйської волості[7]. На мапі 1836 року в селі 19 подвір'їв[8]. Потім, мабуть, у результаті еміграції кримських татар, село помітно спорожніло і на мапі 1842 року Колеч-Мечит позначений умовним знаком «мала село», тобто, менше 5 подвір'їв[9].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Владиславської волості. Згідно зі «Списком населённых мест Таврической губернии по сведениям 1864 года», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Колеч-Мечеть — власницьке татарське село із 10 подвір'ями, 109 жителями і мечеттю при речке Чурюк-су[10]. На триверстовій мапі Шуберта 1865—1876 року в селі Колеч-Мечит позначено 30 дворів[11]. За «Памятной книгой Таврической губернии 1889 года», за результатами Х ревізії 1887 року в селі Келеч-Мечеть значилося 17 подвір'їв і 271 житель. На верстовий карті 1890 року в селі позначено 45 подвір'їв із російсько-татарським населенням[12].

За «…Памятной книжкой Таврической губернии на 1892 год» в Колеч-Мечеті, яка входила до Владиславського сільської общини, значилося 4 жителя в 1 домогосподарстві, а не входить у сільську общину — 34 безземельних[13]. За «…Памятной книжкой Таврической губернии на 1902 год» в селі Кулеч-Мечеть значилося 24 жителя в 3 домогосподарствах. За Статистическому справочнику Таврической губернии. Ч.II-я. Статистический очерк, выпуск пятый Феодосийский уезд, 1915 год, у селі Колеч-Мечеть Владиславського волості Феодосійського повіту значилося 18 подвір'їв із населенням у кількості 73 чоловік приписних жителів і 85 — «сторонніх» без вказівки національностей.

Після захоплення Криму радянською владою, за постановою Кримревкому від 8 січня 1921 року[14] була скасована волосна система, і село увійшло до складу новоствореного Владиславівського району Феодосійського повіту, а в 1922 році повіти отримали назву округів. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округи ліквідовувалися, і Владиславівський район став самостійною адміністративною одиницею[3]. Декретом ВЦВК від 4 вересня 1924 року «Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р.»[15] Владиславівський район у жовтні 1924 року перетворений у Феодосійський[16][17], і село включили до його складу. Згідно зі Списком населённых пунктов Крымской АССР по Всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года, в селі Колеч-Мечеть, Сеїт-Елінської сільради Феодосійського району, значилося 36 подвір'їв, усе селянське, населення становило 141 осіб, із них 138 російських і 3 українців[18]. В останній раз селище трапляється на двокілометрівці РККА 1942 року[19].

Динаміка чисельності населення[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Карта генштаба РККА Крыма, 1 км. ЭтоМесто.ru. 1941. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 2019-12-4.
  2. ↑ Эвлия Челеби. [1] — Симферополь : Таврия, 1996. — С. 200. — 240 с. Архівовано з джерела 24 жовтня 2021
  3. ↑ а б Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  4. ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
  5. ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
  6. ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 9 листопада 2015.
  7. ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 132.
  8. ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 2021-3-15.
  9. ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  10. ↑ а б [2] / М. Раевский. — Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. — СПб : Типография Карла Вульфа, 1865. — С. 90. — 137 с. — (Списки населенных мест Российской империи) Архівовано з джерела 24 жовтня 2021
  11. ↑ Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865-1876. Лист XXXIII-14-d. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 13 листопада 2015.
  12. ↑ Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо. ЭтоМесто.ru. 1890. Процитовано 2019-12-4.
  13. ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  14. ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
  15. ↑ Об упразднении некоторых районов Автономной Крымской С. С. Р.
  16. ↑ Бельский А.В.. Культура народов Причерноморья. — 2011. — Т. 207. — С. 48—52.
  17. ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
  18. ↑ а б Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). [3] — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 174, 175. — 219 с. Архівовано з джерела 31 серпня 2021
  19. ↑ Крым на двухкилометровке РККА. ЭтоМесто.ru. 1942. Процитовано 2019-12-7.
  20. ↑ Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 136.
  21. ↑ Вернер К.А.. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии : [рос.]. — Симферополь : Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
  22. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. — 1902. — С. 148—149.
  23. ↑ Часть 2. Выпуск 7. Список населенных пунктов. Феодосийский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 2.
  24. ↑ Первая цифра — приписное население, вторая — временные.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Колеч-Мечеть&oldid=41402817