Колодійчук Євген Сергійович
Євген Колодійчук | ||||
---|---|---|---|---|
Колодійчук Євген Сергійович | ||||
Народився |
12 вересня 1940 с. Марія-Воля, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР | |||
Помер |
20 липня 2010 (69 років) Київ | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет, пісняр, письменник-гуморист, журналіст, публіцист | |||
Alma mater | Факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1969) | |||
Мова творів | українська | |||
Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
Євген Сергійович Колодійчук (нар. 12 вересня 1940, с. Марія-Воля, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР — пом. 20 липня 2010, Київ) — український поет, пісняр, письменник-гуморист, журналіст, публіцист, член Національної спілки письменників України (1985).
Народився в селі Марія-Воля Володимир-Волинського району. Навчався в школі села Селець[1], закінчував середню освіту у Володимир-Волинській середній школі № 2. У 1969 році закінчив Факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у газеті «Молода гвардія» (1969–72), старшим редактором журналу «Україна» (1976–86), у газетах «Наш час» (1992–96), «Урядовий кур'єр» (1995—2007).
Помер 20 липня 2010 року в Києві. Похований в селі Селець Володимирського району поруч з батьками[1].
Автор збірок:
- «Рентабельний злодій» (1979),
- «Неонові штани» (1984),
- «Поцілунок опівночі» (1986),
- «Куди зникла жінка?» (1987),
- «Бульдог на курорті» (2003),
- «Куплю президента» (2004),
- «Чого ірже лошатко?» (2009),
- «Роса на серці» (2011).
Автор публіцистичних книжок:
- «Диво зцілення» (1993),
- «Лікуймося добром (про народну та нетрадиційну медицину)» (2007),
- «Де і як лікують рак» (2010).
Писав у різних жанрах: гумореска, гумористтично-сатирична повість та на різні теми: народна і нетрадиційна медицина, наука, козацтво, народознавство, фольклор. Торкався проблем сучасного села, екології, педагогіки, історії та культури. Окремі твори покладено на музику, зокрема Людмилою Бражниковою («Володимире мій», «Сльозиться Луга»).
Лауреат літературних премій імені Остапа Вишні (2006), Степана Олійника (2007).
У 2012 році в місті Володимир засновано щорічний літературно-гумористичний конкурс «Колодійчукові роси».
- ↑ а б У рідному селі має бути вулиця поета-земляка. Газета Місто Вечірнє. 23.09.2020.
- І. М. Власенко. Колодійчук Євген Сергійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.
- Волинський письменник міг би відсвяткувати своє 80-річчя. history.rayon.in.ua. 20.09.2020.
- Народились 12 вересня
- Народились 1940
- Померли 20 липня
- Померли 2010
- Члени НСПУ
- Уродженці Марії-Волі
- Померли в Києві
- Поховані у Володимир-Волинському районі
- Випускники Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
- Українські поети
- Українські письменники-гумористи
- Українські журналісти
- Українські піснярі
- Українські публіцисти