Концепція П'яти свобод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Концепція П'яти свобод — використовувана в багатьох країнах система оцінки благополуччя одомашнених тварин. Вона передбачає:

  1. Свобода від голоду і спраги — шляхом надання доступу до води та їжі, які підтримують гарне здоров'я і активність.
  2. Свобода від дискомфорту — шляхом надання відповідного середовища для проживання, включаючи житло і місце для сну та відпочинку.
  3. Свобода від болю, травм або хвороби — шляхом надання превентивних заходів або ранньої діагностики та лікування.
  4. Свобода природної поведінки — шляхом надання достатнього місця, відповідних сприятливих умов і пристосувань, а також компанії собі подібних.
  5. Свобода від страху і стресу — шляхом забезпечення відповідних умов і відносини, які виключають моральні страждання[1][2][3].

З 1979 р. у ряді країн концепція П'яти свобод повністю або частково використовується в національному законодавстві щодо захисту тварин. Наприклад, Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» задіює ідеї цієї концепції[4].

Застосування

[ред. | ред. код]

Запропонована Джоном Вебстером концепція п'яти свобод була розроблена британською Радою з благополуччя сільськогосподарських тварин (FAWC) і спочатку застосовувалася для оцінки благополуччя сільськогосподарських тварин в системах інтенсивного тваринництва[3]. Розділ про «п'ять свобод» — одна з найбільш відвідуваних сторінок на вебсайті Ради[3].

«П'ять свобод» включені до Світової декларації добробуту тварин (Universal Declaration on Animal Welfare). Відповідно до цієї Декларації, ці «п'ять свобод» повинні бути забезпечені тваринам, що утримуются в умовах неволі[5].

Походження п'яти свобод

[ред. | ред. код]

Філософи по-різному пояснювали необхідність доброзичливого ставлення до тварин. Джон Локк, а пізніше і Іммануїл Кант наділяли тварин правами і почуттями, але стверджували, що жорстокість до тварин шкідлива для розвитку самої людини. Жан-Жак Руссо і Ієремія Бентан теж не оскаржували думку, що у тварин немає розуму, але наполягали на здатності тварин відчувати. Здатність страждати, на їх думку, повинна була стати критерієм гарного ставлення до братів менших.

Вперше згадка про п'ять свобод зустрічається в грудні 1979 р. у прес-повідомленні FAWC, незадовго до цього заснованого урядом Великої Британії[3].

Перше, в 1965 р., урядом Великої Британії було ініційовано розслідування добробуту тварин, що використовуються в інтенсивному тваринництві. Почасти розслідування стало відповіддю на вихід в 1964 р. книги Рут Харрісон «Живі машини»[3]. За підсумками доповіді професора Роджера Брамбелла, якому було доручено розслідування, в 1967 р. був створений Консультативний комітет, в 1979 р. перетворений в Раду з благополуччя сільськогосподарських тварин[3].

Спочатку правила, перероблені пізніше в концепцію п'яти свобод, представляли собою рекомендацію і звучали наступним чином: тваринам необхідні свобода повертатися, доглядати за собою, вставати, лягати, витягати свої кінцівки[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бурмистрова Ю. Пять свобод для животных [1] [Архівовано 16 серпня 2014 у Wayback Machine.]
  2. П'ять свобод тварин [2] [Архівовано 8 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  3. а б в г д е ж Пять свобод [3] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  4. Закон Украниы «Про захист тварин від жорстокого ставлення»
  5. Всесвітна декларація добробуту тварин [4] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]