Користувач:Franko Lemberger/Чернетка
Церква Миколая на Підзамчу Вперше, під назвою "Микулин монастир" її існування згадується у 1363 році, у грамоті короля Ягайла за 1407 рік, що підтверджує маєтності перемиських православних єпископів[1][2]. Під 1378 роком у грамоті також згадується про продаж монастирем св. Миколая монастиря у Кальникові, свідком чого виступає священик Микулинський Федунь.[3] Це, а також
На місце розташування Микулиного монастиря вказують залишки давньоруського цвинтаря, який існував в районі примикання вул. Матейки та королеви Ядвіги[4]а також фрагментів житлової забудови, того ж періоду, яка зникла після польського завоювання.[4]
- ↑ Чернецкий В. Звестки о месте Перемышли / Коломия: 1897, -с.102
- ↑ Стецик Ю. Василіанські монастирі міста Перемишля (XIV – XVIII ст.) // Актуальні питання гуманітарних наук Вип.8, 2014 - с.56-57
- ↑ Крип'якевич І. Середньовічні монастирі в Галичині. Спроба каталогу (передрук праці 1930 р.)/ Лавра -№5 -1999. -С.45-64
- ↑ а б Poradylo W. Wczesno- i poznosredniowieczne materialy z polnocnego przedpola zamku w Przemyslu //Materiały i Sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego Tom XXV, 2004; Rzeszow: Muzeum Okręgowe - S. 353 - 364
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++ Собор святого Івана Хрестителя — I (Перемишль)
Собор святого Івана Хрестителя, також Собор Володаря - головна культова будівля давньоруського Перемишля, зведена приблизно у 1119—1124 роках[1]. Перша кам'яна будівля хрестово-купольного типу на території Галичини. Приклад галицької школи біло-кам'яної архітектури. Будівельні прийоми застосовані в архітектурі собору, були повторені у інших подібних будівлях Галицького князівства та Залісся. ....вітражі з кольорового скла...[2]
У 1460 році за ініціативи латинського єпископа Міколая Блажейовского, споруда була зруйнована на будівельний матеріал для нового римо-католицького кафедрального собору[3], що постав на місці також зруйнованої православної ротонди святого Миколая.... з тесаного каміння розібраного собору було зведено латинську катедру (згодом вона стала вівтарною частиною розширеної будівлі), котра отримала подібну назву. Цей факт був підтверджений археологічними розкопками, які виявили ідентичність каміння вівтарної частини латинської катедри із знайденими на місці розташування собору на замковій горі.[4] До ХІХ століття зберігалась кам'яна надмогильна плита із собору, на якій було зображено чоловічу постать у "боярській шапці". Плита була експонована на виставці у Львові, а в її описі наведено припущення, що це часина надгробку князя Володара.[5][6] [a] На незакінчені розкопи звернули увагу «власть імущих» (перешкоди створювали музейні працівники та адміністраційні чинники) які заборонили дальші розкопи, та в 1965 наказали відкриті розкопи засипати та зрівняти з землею.[7]
- ↑ Згодом плита була загублена, або знищена.
- ↑ Joannis Dlugossii Annales seu Cronicae incliti regni Poloniae. Varsaviae 1969, t. 2: Libb. III–IV, p. 370.
- ↑ Kunysz A. Przemyśl w pradziejach i wczesnym średniowieczu. 1981; Rzeszów: Krajowa Agencja Wydawnicza -s.138
- ↑ Proksa M. Rozwarswienie chronologiczne murow bazyliki katedralnej w Przemyslu w swietle najnowszych badan arheologiczno-architektonicznych / Rochnik historyczno-archiwalny, T.X, 1995, Przemysl -S.22
- ↑ Kunysz A. Przemyśl w pradziejach i wczesnym średniowieczu. 1981; Rzeszów: Krajowa Agencja Wydawnicza -s.96
- ↑ Katalog Wystawy Archeologicznej i Etnograficznej we Lwowie 1885, опис ексонату №171, Druk. Instytutu Stauropigiańskiego -S.51
- ↑ Kunysz A. Historia badan archeologicznych i zbiorow Muzeum Narodowego Ziemi Przemyskiej w Przemyslu. Rzesow. - S. 7
- ↑ Німців М. Археологічні відкриття древнього Перемишля // Патріархат, 4 (94) 1979