Корнюшин Федір Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корнюшин Федір Данилович
 
Народження: 16 (28) листопада 1893
Даниловка (Мещовський район), Мещовський повіт, Калузька губернія, Російська імперія
Смерть: 1 вересня 1938(1938-09-01) (44 роки)
Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання: Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна: Російська імперія і СРСР
Партія: Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків) і КПРС
Нагороди:
орден Леніна

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Федір Данилович Корнюшин (16 [28] листопада 1893(18931128), село Данилівка, Мещовський повіт, Калузька губернія, тепер Калузька область, Російська Федерація — розстріляний 1 вересня 1938) — комуністичний діяч, член ВУЦВК, секретар ЦК КП(б)У. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в квітні 1923 — травні 1924 р. Член ЦК КП(б)У в травні 1924 — червні 1930 р. Член Оргбюро ЦК КП(б)У в квітні 1923 — травні 1924 р. і квітні 1925 — листопаді 1926 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У в листопаді 1926 — червні 1928 р.

Життєпис[ред. | ред. код]

Федір Корнюшин у 1925 році

Народився в родині сільського ремісника. Закінчив сільську школу. Трудову діяльність розпочав у 1905 році чорноробом у місті Одесі.

У 1914—1917 роках — солдат 186-го піхотного полку російської імператорської армії, учасник Першої світової війни.

Член РСДРП(б) з травня 1917 року.

З вересня 1917 року — робітник ковбасної фабрики в Одесі, організатор робітничих загонів в місті. У 1918 році — член Одеського об'єднаного революційного комітету. У 1919 році закінчив загальноосвітні курси в Одесі.

З 1919 року — завідувач військового відділу Одеського губернського комітету КП(б)У. У 1919—1920 роках служив у Червоній армії.

У 1920—1921 роках — голова Тираспольського повітового ревкому, обирався головою Миколаївської губернської ради професійних спілок.

У 1921—1923 роках — відповідальний секретар Південного бюро ВЦРПС. У 1923—1924 роках — заступник голови Південного бюро ВЦРПС.

У 1924—1925 роках — відповідальний секретар Одеського губернського комітету КП(б)У.

У квітні 1925 — листопаді 1926 року — секретар ЦК КП(б)У та завідувач організаційно-розподільного відділу ЦК КП(б)У.

У листопаді 1926 — березні 1928 року — відповідальний секретар Київського окружного комітету КП(б)У. Брав участь в організації робіт зі спорудження Центрального залізничного вокзалу в Києві (1927). Відстоював ідею будівництва водного каналу Волга—Дніпро.

З 1928 року — член колегії Народного комісаріату торгівлі СРСР.

У квітні 1928 — лютому 1929 року — голова Центральної ради народного господарства Казакської АРСР.

У 1929 році — голова Комітету у справах друку при Народному комісаріаті торгівлі СРСР в Москві.

У 1929—1933 роках — голова правління тресту «Союзм'ясо» та член колегії Народного комісаріату постачання СРСР.

У 1933—1934 роках — начальник політичного управління Народного комісаріату постачання СРСР. У 1934—1938 роках — начальник політичного управління Народного комісаріату харчової промисловості СРСР.

Заарештований органами НКВС 22 червня 1938 року. Розстріляний 1 вересня 1938 року.

22 лютого 1956 року посмертно реабілітований.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]