Корусь Олена Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корусь Олена Павлівна
Народилася 4 червня 1976(1976-06-04) (48 років)
Фастів, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність мистецтвознавиця, музейниця
Alma mater Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (2003)
Заклад Антиквар
Національний заповідник «Софія Київська»
Національний музей «Київська картинна галерея»
Науковий ступінь кандидат мистецтвознавства (2019)
Вчителі Могилевський Володимир Юрійович
Белічко Юрій Васильович і Лагутенко Ольга Андріївна

Олена Павлівна Ко́русь (нар. 4 червня 1976, Фастів) — українська мистецтвознавиця і музейниця; кандидат мистецтвознавства з 2019 року. Лауреатка і володарка Ґран-Прі Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» у 2014—2017 роках[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 4 червня 1976 року в місті Фастові Київської області (нині Україна). 2003 року закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, де навчалася у Ольги Лагутенко, Володимира Могилевського, Юрія Белічко[1].

Упродовж 2005—2007 років працювала експерткою в Музеї мистецтв «Гелос»; у 2007—2015 роках — у журналі «Антиквар» та одночасно у 2012—2013 роках — у журналі «Cooker». З 2014 по 2016 рік — провідна експертка з комплектування музейного та виставкового фонду сектору виставкової діяльності Національного заповідника «Софія Київська»; з 2016 по 2022 рік — старший науковий співробітник відділу наукової та фондової роботи Національного музею «Київська картинна галерея». Проягом 2012—2019 років була кураторкою та співкураторкою понад 20 художніх виставок, зокрема скульптора порцеляни Владислава Щербини в Мінську, Києві, Вінниці, Сумах, Вознесенську, Чорноморську. У 2019 році закінчила аспірантуру Інституту мистецтвознавства фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної академії наук України, захистила кандидатську дисертацію[1].

З 2022 року — спеціаліст з інвентаризації фондів Колекції фарфору та Музею декоративного мистецтва Державних художніх зібрань у Дрездені[1].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Досліджує історію української порцеляни, авторську кераміку, скульптуру й монументально-декоративне мистецтво України. Авторка монографій:

  • «Владислав Щербина. Фарфор и керамика» (2016);
  • «Валентина Покосовська. Скульптура та розпис» (2021).

У 2022 році написала вступну статтю до художнього альбому творів Миколи Сіробаби й Віри Сіробаби-Климко «Парадокси реальності»; співавторка праць «Фарфор Ольги Рапай» (2015), «Фарфорові заводи А. С. Бахмутського та А.-Л. Я. Брички в Полонному в XIX—ХХI ст.» (2023)[1].

Авторка низки статей в Енциклопедії сучасної України[2].

Примітки

[ред. | ред. код]