Котьоночкін В'ячеслав Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Котьоночкін В'ячеслав Михайлович
Ім'я при народженні Вячеслав Михайлович Котёночкин
Дата народження 20 червня 1927(1927-06-20)[1]
Місце народження Москва, СРСР
Дата смерті 20 листопада 2000(2000-11-20)[1] (73 роки)
Місце смерті Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство  СРСР
 Росія
Професія аніматор, кінорежисер, кінопродюсер, режисер, художник
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація)
народний артист РРФСР заслужений діяч мистецтв РРФСР Державна премія СРСР
Орден Усмішки
IMDb ID 0467875

В'ячеслав Михайлович Котьоночкін (нар. 20 червня 1927, Москва — пом. 20 листопада 2000, там же) — радянський режисер-мультиплікатор, художник і художник-мультиплікатор. Постановник мультфільмів «Кошеня з вулиці Лизюкова», «Попався, який кусався!», «Баня», «Жаба-мандрівниця», «Дивна птиця», «Ну, постривай!», «Стара платівка». Народний артист РРФСР (1987). Лауреат Державної премії СРСР (1988).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 червня 1927 року в Москві. Був хрещений відразу після народження. У роки німецько-радянської війни (з 1942 року) навчався в артилерійській спецшколі. Був направлений до протитанкового артилерійського училища в Пензі, яке закінчив у 1945 році.

Захоплення малюванням — і, за його власним визнанням, «легковажне прізвище» — привели Котьоночкіна на студію «Союзмультфільм». У 1947 році закінчив курси мультиплікаторів при кіностудії «Союзмультфільм» і почав працювати на студії спочатку художником-мультиплікатором, а потім художником-постановником. З 1962 року — режисер.

Брав участь у створенні понад 80 картин. Захоплювався ритмічними, «швидкими» епізодами. Як режисер часто знімав сюжети для кіножурналу «Фітіль», робив мультиплікаційні вставки для художніх фільмів «Подорож у квітень» і «Все для вас».

Велику популярність у глядачів здобув мультфільм «Жаба-мандрівниця» (1965), проте слава прийшла до Котьоночкіна після створення мультфільму «Ну, постривай!» (1969)[2]. Пригоди Вовка і Зайця користувалися величезною любов'ю глядачів, і за численними проханнями і дорослих, і дітей творці серіалу не раз знімали нові серії.

У 1988 році В'ячеслав Котьоночкін був удостоєний Державної премії СРСР. У 1999 році вийшла його книга спогадів «Ну, Котьоночкін, постривай!».

Помер на 74-му році життя 20 листопада 2000 року в Москві, де й народився. Похований у родинній могилі на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 23).

Родина[ред. | ред. код]

Батько - Михайло Михайлович Котьоночкін-молодший (1900-1941), бухгалтер, корінний москвич, помер від туберкульозу незадовго до Великої Вітчизняної війни.

Мати - Євгенія Андріївна Котьоночкіна, у дівоцтві Ширшова (1906-1962), домогосподарка, родом із міста Кімри (нині Тверська область Російської Федерації).

Дід по батьковій лінії - Михайло Михайлович Котьоночкін-старший (1859-1911). Далекий предок, за його спогадами, носив прізвище Кошкін, володів рестораном та кондитерською фабрикою в Москві й подарував життя двом близнюкам, яких пізніше прозвали кошенятами, звідки згодом і пішло рідкісне прізвище Котьоночкін.

Дід по материній лінії - Андрій Іванович Ширшов, із селян Тверської губернії. Був одружений з Марією Василівною Комісаровою, із заможної родини з родовим маєтком у Кімрах, яке довелося покинути після Жовтневої революції. Її мати, Любов Іванівна Комісарова, займалася вихованням В'ячеслава та його молодшої сестри Лідії.

Сестра - Лідія Котьоночкіна (у шлюбі Копилова) (1932-1980).

  • Дружина — Тамара Петрівна Вишнєва, балерина.
  • Син — Олексій Котьоночкін (нар. 1958), режисер-мультиплікатор.
    • Дочка — Наталія.
      • Онучка — Катерина Котьоночкіна, співачка.

Нагороди[ред. | ред. код]

Призи на фестивалях[ред. | ред. код]

  • 1964 — «Сліди на асфальті» (Срібна медаль IV МКФ у Будапешті, Угорщина, 1967);
  • 1971 — «Ну, постривай! (випуск 4)» (Срібний приз на XXVIII МКФ спортивних фільмів в Кортіна-д'ампеццо, Італія, 1972).

Фільмографія[ред. | ред. код]

Файл:Вячеслав Котёночкин. Экспозиция «Режиссёры киностудии «Союзмультфильм».jpg
Експозиція «Режисери кіностудії „Союзмультфільм“. В. М. Котьоночкін». 2014 рік.
Файл:Nu pogodi in Ramenskoe.jpg
Скульптурна композиція Вовка та Зайця «Ну, постривай!»
Поштова марка СРСР «Ну, постривай!»

Художник-мультиплікатор[ред. | ред. код]

Режисер[ред. | ред. код]

Сценарист[ред. | ред. код]

  • «На лісовій стежці» (1975)
  • «Стара платівка» (1982)

Художник-постановник[ред. | ред. код]

  • «Ми такі майстри» (1963)
  • «Жаба-мандрівниця» (1965)
  • «Дивна пташка» (1969)

Сюжети з кіножурналу «Фітіль»[ред. | ред. код]

Режисер[ред. | ред. код]

  • "Буряк" ("Фітіль № 1 ") (1962)
  • «Реваншист» («Фітіль № 3») (1962)
  • «Задом наперед» («Фітіль № 41») (1965)
  • «Задом наперед» («Фітіль № 43») (1966)
  • «Собачий марення» («Фітіль № 54») (1967)
  • «А ось і я!» («Фітіль № 58») (1967)
  • «ЗаЙкИнА роги» («Фітіль № 61») (1967)
  • «Двічі два» («Фітіль № 71») (1968)
  • «Чи є життя на Марсі» («Фітіль № 80») (1969)
  • «Бігуни і опікуни» («Фітіль № 84») (1969)
  • «Безвідповідальний відповідальний» («Фітіль № 100») (1970)
  • «Веселі хлопці» («Фітіль № 126») (1972)
  • «Музичний експеримент» («Фітіль № 134») (1973)
  • «Зубик» («Фітіль № 141») (1974)
  • «Сюрприз» («Фітіль № 145») (1974)
  • «Дорогий улов» («Фітіль № 165») (1975)
  • «Фальшивий мотив» («Фітіль № 175») (1976)
  • «Руками не чіпати» («Фітіль № 182») (1977)
  • «Дивовижні черевички» («Фітіль № 183») (1977)
  • «Заборонений прийом» («Фітіль № 206») (1979)
  • «Кам'яний гість» («Фітіль № 209») (1979)
  • «Два притупування, три плескання» («Фітіль № 237») (1981)
  • «Звичайне диво» («Фітіль № 253») (1983)
  • «Бризки шампанського» («Фітіль № 266») (1984)
  • «Серед білого дня» («Фітіль № 303») (1987)
  • «Середня індивідуальність» («Фітіль № 310») (1988)
  • «Нечиста сила» («Фітіль № 315») (1988)
  • «Людина нізвідки»(«Фитиль № 323») (1989)

Сценарист[ред. | ред. код]

  • «Сюрприз» («Фитиль № 145») (1974)

Актор

Література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Сергей Капков. Вячеслав Котёночкин // [1] / Арсений Мещеряков, Ирина Остаркова. — Интеррос, 2006. — ISBN 5-91105-007-2. Архівовано з джерела 13 липня 2007
  3. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 31 декабря 1976 года «О присвоении почётных званий РСФСР работникам кинематографии». Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 7 жовтня 2020.
  4. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 3 августа 1987 года № 1182 «О присвоении почётного звания „Народный артист РСФСР“ Котёночкину В. М.». Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 7 жовтня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні зображення
Надгробок на Ваганьковському кладовищі
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Котьоночкін_В%27ячеслав_Михайлович&oldid=40494459