Крамар Михайло Полікарпович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крамар Михайло Полікарпович
Ім'я при народженні Крамар Михайло Полікарпович
Народився 4 листопада 1935(1935-11-04)
с. Пії, Миронівського району, Київської області
Помер 26 серпня 2008(2008-08-26) (72 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність актор
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності 19572008
Провідні ролі Стецько у фільмі «Сватання на Гончарівці»
IMDb nm6879123
Нагороди та премії
Народний артист України

Миха́йло Поліка́рпович Кра́мар (нар. 4 листопада 1935, с. Пії, Миронівського району, Київської області — пом. 26 серпня 2008, Київ) — український актор театру і кіно. Народний артист України (2000)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 листопада 1935 року у селі Пії на Київщині.

1957 року закінчив Київський театральний інститут імені Івана Карпенка-Карого. В тому ж році, на запрошення Гната Юри, почав працювати актором Київського театру імені Івана Франка.

Зіграв багато цікавих ролей у співпраці з Сергієм Данченком, Іриною Молостовою, Володимиром Оглобліним, Петром Ільченком, Валентином Козьменко-Делінде та іншими постановниками.

Могила Михайла Крамара, Байкове кладовище

Легендарним у творчій біографії актора став фільм «Сватання на Гончарівці», де він зіграв роль Стецька. З блиском виконував Михайло Полікарпович ролі Хазяїна ресторану у виставі «Кін IV», а також Берліоза у виставі «Майстер і Маргарита», демонструючи свій феєричний талант, артистизм.

Жив у Києві, у будинку № 10б по Оболонському проспекту[2]. Помер на 73-му році життя 26 серпня 2008 року після тривалої хвороби в Києві. Похований на Байковому кладовищі, біля колеги по театру, акторки Наталії Лотоцької (ділянка № 49б, 50°25′02″ пн. ш. 30°30′03″ сх. д. / 50.417278° пн. ш. 30.501000° сх. д. / 50.417278; 30.501000).

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 23 березня 2000 року № 515. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 24 вересня 2016.
  2. Михаил Крамар

Посилання[ред. | ред. код]