Красногруда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Красногруда
пол. Krasnogruda

Координати 54°09′10″ пн. ш. 23°25′30″ сх. д. / 54.15300000002777381° пн. ш. 23.42520000002777891° сх. д. / 54.15300000002777381; 23.42520000002777891Координати: 54°09′10″ пн. ш. 23°25′30″ сх. д. / 54.15300000002777381° пн. ш. 23.42520000002777891° сх. д. / 54.15300000002777381; 23.42520000002777891

Країна Польща
Воєводство Підляське воєводство
Повіт Сейненський повіт
Гміна Сейни
Населення 70 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 87
Автомобільний код BSE
SIMC 0768149
OSM 3086304 ·R (Ґміна Сейни)
Красногруда. Карта розташування: Польща
Красногруда
Красногруда
Красногруда (Польща)
Красногруда. Карта розташування: Підляське воєводство
Красногруда
Красногруда
Красногруда (Підляське воєводство)
Мапа

Красногруда (пол. Krasnogruda) — село на березі озера Хольни в Польщі, у гміні Сейни Сейненського повіту Підляського воєводства, поблизу кордону з Литвою.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша згадка про маєток Красногруда (первісна назва Красногруд) походить із 1676 року. Рання історія маєтку  точно не відома, більше відомостей з'являється починаючи з 1785 року, коли маєтності (складаються з фільварку Красногруда і сіл Жегари, Гавєняньце і Бєржинє) були куплені Ісеймонтами. Їх першим  власником був Мацей і Тадеуш Ісеймонти, останній є засновником церкви в Жегарах.

Маєток в кінці XIX століття мав 4 будинки та 38 жителів і складався із двох фільварків Красногруди і Верещеньщизни, включаючи 1815 моргів землі[2].

У 1929 р. маєток включав 414 моргів. Його власником тоді був Броніслав Кунат (згідно інших джерел Кунатте)[3].

Історія двору в період від кінця XVIII століття до Другої Світової війни тісно пов'язана з сім'ями землевласників Ісеймонтів і Кунатів. Першим власником Красногруди з родини Кунатів, з якої походить і мати Чеслава Мілоша, Вероніка, був Теофіл, а після нього його син Броніслав Кунат. У міжвоєнний період Красногруда перебувала у власності сестер Габрієли Ліпської з дому Кунат (1888—1962) і Яніни Нієментовської з дому Кунат (1898—1977). Вони використовували двір як гостьовий будинок. У період Другої Світової війни маєток перейшов у німецьку власність. Після війни, у результаті указу польського комітету національного визволення з 6 вересня 1944 року "про земельну реформу, двори і  земні посілості (площею понад 344,5 га) перестали виконувати роль приватної власності, і власники були змушені їх залишити. Нерозпарцельовану частину, тобто 154,5 га отримала держава. Управителем Красногруди після війни був спочатку Олександр Чировський, а потім Окружна Рада Державних Лісів Надлісництва Помор'я. У дворі жили родини працівників лісництва.

У 1975—1998 роках село належало до Сувальського воєводства.

Волею Чеслава та Андрія Мілошів та Яніни та Андрія Юревичів — останніх спадкоємців Красногруди — садибу  разом з парком у 2002 році в багаторічну оренду було передано Фонду «Пограниччя». Після реконструкції садиба є штаб-квартирою Міжнародного Центру Діалогу[4].

Демографія

[ред. | ред. код]

Демографічна структура на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 35 10 22 3
Жінки 35 11 15 9
Разом 70 21 37 12

Садиба

[ред. | ред. код]

У селі знаходиться садиба кінця  XVII століття — колишня резиденція Матвія Ісеймонта. У дворі часто бував Чеслав Мілош, якого мати Вероніка з дому Кунат була двоюрідною сестрою останніх спадкоємців Красногруди — Габрієли Ліпської і Яніни Нієментовської.

У першій половині XIX століття будинок був перебудований, а до складу його приміщень, крім того, входили: житловий будинок та канцелярія муніципалітету Красногруда, будинок для прислуги, стайні, три корівника, два сараї та пивоварня. Садибу оточував парк, залишки якого збереглися до сьогодні.

Основна будівля садиби збереглася, але ремонти, які проводилися в період 1967—1986 внесли численні зміни. Після реконструкції у 2011 році, у соту річницю з дня народження Чеслава Мілоша, у Красногрудській садибі був відкритий Міжнародний Центр Діалогу[6]. У церемонії взяв участь син поета Ентоні Milosz. У період канікул у приміщеннях «Пограниччя — мистецтв, культур, народів» у Сейнах організовуються численні вистави[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV, архів оригіналу за 28 листопада 2017, процитовано 20 січня 2018
  3. The 1929 Polish Business Directory Project, архів оригіналу за 27 грудня 2017, процитовано 20 січня 2018
  4. Historia dworu. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  6. Otwarto Międzynarodowe Centrum Dialogu w Krasnogrudzie. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  7. Dwór. Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]