Кресало (казка)
| Кресало | ||||
|---|---|---|---|---|
| дан. Fyrtøiet | ||||
 | ||||
| Жанр | літературна казка і казка | |||
| Автор | Ганс Крістіан Андерсен | |||
| Мова | данська | |||
| Опубліковано | 8 травня 1835 | |||
| Країна |
 Данія і .svg){kind=small} Велика Британія | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
«Кресало» (дан. Fyrtøjet) — казка данського письменника Ганса Крістіана Андерсена.
Сюжет[ред. | ред. код]
Казка розповідає про солдата, який здобуває чарівне кресало, за допомогою якого може викликати трьох могутніх псів, що виконують будь-яке його бажання. Якось йому спало на думку побачити принцесу і він наказав одному зі своїх псів принести її до його будинку, однак король і королева дізнались куди їздила принцеса, і посадили солдата до в'язниці. Коли солдата ведуть на смертну кару, він хитрощами викликає своїх псів, які рятують його життя.
Згідно з класифікацією казкових сюжетів Аарне-Томпсона має номер 562: «Дух у синім світлі»[1]. До цієї категорії також належать німецькі казки «Три пси»[en] та «Синя свічка»[2].
Історія написання[ред. | ред. код]
Джерелом для «Кресала» послужила скандинавська чарівна казка, яку Андерсен прочитав у дитинстві; також у казці з'являються елементи зі збірки «Тисяча й одна ніч», зокрема казки про «Аладдіна і чарівну лампу» тощо. Оповідка стала одною з перших казок, яку у Копенгагені 8 травня 1835 року опублікував К. А. Райтцел у складі книжечки, до якої увійшли ще три казки Андерсена. Книга отримала негативні відгуки данських критиків, яким не сподобався неформальний розмовний стиль казок та відсутність моралі.
Адаптації[ред. | ред. код]
1946 року вийшов однойменний анімаційний фільм, а 2007 року відбулася прем'єра однойменного балету, декорації та костюми до якого створила королева Маргрете II.
Переклад українською[ред. | ред. код]
Українською мовою казку переклала Оксана Іваненко.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Grimm Brothers' Children's and Household Tales (Grimms' Fairy Tales). Pitt.edu. 9 квітня 2016. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 19 травня 2016.
- ↑ The Blue Light: Folktales of Type 562. Pitt.edu. 8 квітня 2016. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 19 травня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
|
