Крижановський Євген Анатолійович
| Крижановський Євген Анатолійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
6 червня 1955 (68 років) Миколаїв, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Білорусь |
| Діяльність | актор |
| Роки активності | 1976 — тепер. час |
| Партія | Ліберально-демократична партія[d] |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0473087 |
Євген Крижановський (нар. 6 червня 1955, Миколаїв) — білоруський гуморист, актор і головний режисер Мінського театру сатири і гумору «Христофор». Заслужений артист Республіки Білорусь (2015).
Євген Крижановський: «Народився на Україні, жив в Росії, а помру в Білорусі!»[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в 1955 році в Миколаєві (УРСР). Закінчив школу в Козельську (РРФСР). Працював в Тульському драматичному театрі робітником сцени.
1973 рік — вступив до Білоруського театрально-художнього інституту на акторське відділення.
1977 року — прийнятий в трупу Академічного театру ім. Янки Купали.
1986 рік — Разом з Володимиром Перцовим і Юрієм Лісовим створив театр сатири та гумору «Христофор».
Я терпіти не міг театр — став артистом. Коли став артистом, навчався в інституті, терпіти не міг музкомедію. Для мене вона здавалася таким низьким жанром. Доля закинула мене на сцену музкомедії. Я там грав! Я терпіти не міг такий негідний жанр, як естрада! Такий вже примітив! Тут Шекспір, Гоголь, Чехов — а там теща, сантехнік. І ось уже 20 років в «Христофорі»! Тепер з жахом думаю, що я не дуже люблю балет[2]
18 травня 2008 роки завітав до Москви. Мета «візиту» — зйомки в програмі ОРТ «Малахов +», присвяченій темі схуднення.[3]
Політична діяльність[ред. | ред. код]
2001 року висував свою кандидатуру на президентських виборах, зібрав 30 тисяч підписів, але знявся, коли дізнався, що Президентом може стати лише уродженець Білорусі.[4] Брав участь у виборах до місцевих рад 2002 року.
2007 року вступив у Ліберально-демократичну партію Білорусі.[5] Причиною цього, за власними словами, була відсутність свободи слова і системної опозиції.[4] 3 жовтня 2008 року призначений заступником голови партії і керівником управління агітації та пропаганди.[6],[7]
Був кандидатом у депутати на місцевих виборах 2010 року (посів друге місце)[8], парламентських виборах 2012 року (набрав 13 %)[9], місцеві вибори 2014 року[10], парламентських виборах 2016 року (набрав 10,9 %).[11]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Євген Крижановський (фотогалерея). Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ Євген Крижановський: «Народився на Україні, жив в Росії, а помру в Білорусі!»[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ а б = 156783 & lang = ru Євген Крижановський: «у 2010-му, коли всі були на Майдані, ми з Гайдукевичем були в цирку, поблизу» http://nn.by/?c=ar&i=156783&lang=ru. Архів оригіналу за 17 березня 2011. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ Крижановський вступив в партію Гайдукевича. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ Крижановський втратив на виборах ящик коньяку. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ ВІДОМОСТІ про результати голосування з виборів депутатів Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь п'ятого скликання 23 вересня 2012 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2016. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ Євген Крижановський. ВИБОРИ. Як один невідомий ідеолог і один невідомий комуніст виграли у одного відомого артиста. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ Вітебська область. ПОПЕРЕДНІ ВІДОМОСТІ про результати голосування з виборів депутатів Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь шостого скликання 11 вересня 2016 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 вересня 2016. Процитовано 14 травня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Артист театру гумору «Христофор» Євген Крижановський, театру гумору «Христофор» (Мінськ) — 20 років! Мінськ[недоступне посилання з квітня 2019]
- Євген Крижановський [Архівовано 28 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Мінуси щастя
- Крижанівський: Сатири на владу в Білорусі, на жаль, немає [Архівовано 6 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Особиста справа. Євген Крижановський: Якось почув із залу «Не смішно!» [Архівовано 24 вересня 2011 у Wayback Machine.]
|
