Кулик Петро Іванович
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| Петро Іванович Кулик | |
| Народився | 1 січня 1933 село Німстів, повіт Любачів, Польща |
|---|---|
| Помер | 19 грудня 2019 (86 років) Львів |
| Національність | українець |
| Громадянство |  СРСР →  Україна
|
| Жанр | монументальна скульптура |
| Навчання | Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва |
| Напрямок | постаті, історія та культура України |
| Роки творчості | 1960—2019 |
| Працював у містах | Львів, Канів, Черкаси, Торонто, Тернопіль, Теребовля, Золочів. |
Петро́ Іва́нович Кули́к (1 січня 1933, с. Німстів, повіт Любачів, Польща — 19 грудня 2019, Львів) — український скульптор. Член Національної спілки художників України (1992).
Життєпис[ред. | ред. код]
Петро Кулик народився 1 січня 1933 року в селі Німстові (Польща). Унаслідок депортації у 1945 році разом з родиною вимушений був переселитися до Радянської України до села Скородинці, що на Тернопільщині.[1]
Упродовж 1960—1966 років навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва на факультеті кераміки. Педагоги з фаху — Дмитро Крвавич, Данило Довбошинський, Софія Караффа-Корбут.
Старший брат Петра Кулика — Микола Кулик, колишній вояк УПА, був емігрантом у місті Торонто. Микола Кулик — відомий громадський діяч української діаспори в Канаді, був членом адміністрації видавничого комітету «Літопису УПА», активним членом Об'єднання колишніх вояків УПА в США та Канаді.
19 грудня 2019 року Кулик Петро Іванович помер.[2]
Похований на 68 полі Личаківського цвинтаря.
Творчість[ред. | ред. код]
Виставки[ред. | ред. код]
- 1970 — участь у виставці львівських художників у Києві;[3]
- 1970 — персональна виставка в Будинку архітектора у Львові;
- 1970 — участь в огляді-конкурсі «Мистецтво — народу» у Києві;
- 1992 — персональна виставка у Торонто (Канада).
Основні твори[ред. | ред. код]
- Композиція «Нива» (1968, дерево, 91×59)[3],
- портрет Лесі Українки (1969, штучний камінь, 125×45×40)[3],
- Іван Підкова (1970, тонований гіпс, 65×25×25)[3],
- пам'ятник на могилі Володимира Ґжицького на Личаківському цвинтарі (1975)[4],
- портрет молодшого сержанта міліції Ю. Сизова (1977, тонований гіпс, 70×49×39),[5]
- «Навіки єдина» (1979, тонований гіпс, 80×40×50),[5]
- пам'ятник Івану Підкові, м. Львів (1982),
- пам'ятник Івану Підкові, м. Черкаси (1986),
- пам'ятник князю Володимиру та княгині Ользі, м. Чикаго (1989),
- пам'ятник Івану Франку, м. Торонто (1992),
- пам'ятник Роману Купчинському в селі Розгадів (1994, архітектор Володимир Блюсюк)[6],
- пам'ятник князю Васильку Теребовельському, м. Теребовля (1997),
- пам'ятник «Борцям за волю України», м. Золочів, Львівська область (1998),
- пам'ятник Пилипу Коновалу в Кутківцях (2000),[7]
- пам'ятник Андрію Мельнику в селі Воля Якубова (2006),[8]
- пам'ятник Івану Підкові, м. Канів, Черкаська область (2007),[9]
- проект пам'ятника Романові Шухевичу у Львові (2007, тонований гіпс).[10]
- «Червона рута» — проект пам'ятника Володимирові Івасюку у Львові (2009, бронза, граніт, 370×80).[11]
- Композиція «Іван Підкова» (не пізніше 2010, тонований гіпс, 52×20×20).[12]
- пам'ятник діячу ОУН Володимиру Макару у селі Поториця (2010, архітектор Володимир Блюсюк).[13]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Петро Кулик у Канаді». Газета «[[Кримська світлиця]]». — № 22. — 29 травня 2009. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 3 квітня 2011.
- ↑ Відійшов у вічність автор пам’ятника Іванові Підкові у Львові. dilo.net.ua. Діло. 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
- ↑ а б в г Художники Львова. Проспект виставки. — Львів, 1970. — С. 25.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 314.
- ↑ а б Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — Москва : Советский художник, 1980. — С. 26.
- ↑ Матейко Р. Галицькі лицарі волі. Українські визвольні змагання на Тернопільщині 1900—1920 років у контексті історії України. — Тернопіль : Принтер-інформ, 2002. — С. 30.
- ↑ «Як українець героєм Британської імперії став». «Політика і Культура», 2000, № 13(48). Архів оригіналу за 23 липня 2004. Процитовано 3 квітня 2011.
- ↑ У селі Воля Якубова Дрогобицького району відкрили пам'ятник Андрію Мельнику. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
- ↑ «Відкрито третій в Україні пам'ятник козацькому отаману Івану Підкові» Газета «День» № 83, четвер, 24 травня 2007
- ↑ Весняний салон — 2008 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька. — Львів : Растр-7, 2008. — С. 84.
- ↑ Весняний салон — 2009 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2009. — С. 65. — ISBN 978-966-2004-32-8.
- ↑ Весняний салон — 2010 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 33.
- ↑ «„Літопис УПА“ спорудив на Львівщині пам'ятник діячеві ОУН Володимиру Макару.» [[ZIK]]. 18 листопада 2010. Архів оригіналу за 25 листопада 2010. Процитовано 3 квітня 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
- Б. Стебельський стаття в газеті «Гомін України», № 4 1990 р.
- Ю. Верхола В соцреалізм він не вписувався (до 65-ти річчя Петра Кулика)// Високий Замок. — 4 вересня 1998.
- Ю. Верхола Жодних компромісів у житті і творчості // Дзвін. — № 4. — 2000.
- Х. Саноцька Живе і творить для України // Дзвін. — № 4. — 2000.
- О. Садова Петро Кулик-митець проти ідеології // Універсум. — № 1-2. — 1997.
- Nicieja S. Cmentarz Łyczakowski we Lwowie w latach 1786—1986. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — 447 s. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Петро Кулик на сайті Національної спілки художників України [Архівовано 18 серпня 2011 у Wayback Machine.]
|
|
Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |