Куткін Володимир Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Куткін Володимир Сергійович
Народження 12 листопада 1926(1926-11-12)
Житомир
Смерть 10 березня 2003(2003-03-10) (76 років)
 
Країна Україна Україна
Навчання
Діяльність митець
Вчитель Драченко Петро Герасимович
Член Національна спілка художників України
Звання
Заслужений діяч мистецтв УРСР Народний художник України
Нагороди Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Володимир Сергійович Ку́ткін (нар. 12 листопада 1926, Житомир — пом. 10 березня 2003, Київ) — український графік, живописець; член Спілки художників України з 1961 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 листопада 1926 року в місті Житомирі (тепер Україна) у родині службовця. У 1933 році його сім'я переїхала до Києва. У 1938 році вступив до Київської художньої школи імені Т. Г. Шевченка. Закінчив навчання після німецько-радянської війни[1]. У 1948 році вступив до Київського державного художнього інституту на факультет графіки. 1 липня 1950 року був заарештований органами Міністерства державної безпеки і засуджений до восьми років позбавлення волі за звинуваченням у антирадянській пропаганді й агі­тації та український націоналізм. Покарання відбував у В'ятських таборах. 14 січня 1955 року, через відсутність складу злочину, був достроково звільнений. Того ж року відновив навчання в інституті, яке з відзнакою закінчив 1959 року. Його викладачами були Олександр Пащенко, Іван Селіванов, Олександр Данченко, Василь Касіян, Іларіон Плещинський.

У 19591961 роках працював у Києві художнім редактором видавництва «Радянська школа». Потім на творчій роботі. Жив у Києві в будинку на Русанівській набережній № 24/51, квартира 99. Помер в Києві 10 березня 2003 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкової, книжкової графіки, живопису та монументально-декоративного мистецтва (техніки — малюнок, акварель, офорт, лінорит, пастель, олія). Малював портрети діячів культури й історії України, козаків і селян, відтворював події української історії. Серед робіт:

графіка
  • «Крим» (1956, кольорова ліногравюра);
  • «Лісовичок» (1962, ліногравюра);
  • «Т. Шевченко» (1961; 1964; 1984; 1986);
  • «Князь Ігор» (1986);
  • «Автопортрет» (1987; 1997; 1998);
  • «Леся Українка» (1989);
  • триптих «Правда Укра­їни» (1990);
серії
  • пейзажів і портретів, присвячена XXIV з'їздові КПРС та XXIV з'їздові КП України (1970);
  • ліноритів:
    • «За мотивами творчості Т. Шевченка» (1959—1965, ліногравюри);
    • «Земле моя» (1966, ліногравюра);
    • «ГУЛАГ» (1987—2003);
  • акварелей і малюнків «Дім, в якому ми живемо» (1962—2001);
  • малюнків:
    • «Донбас» (1972);
    • «День Перемоги» (1971—1993);
    • «Україна. Образи геро­їчної доби» (1977—2003);
    • «Голод. 1933» (1988);
ілюстрації до
живопис
  • «Голосієве. Осінь» (1989);
  • «Тихий вечір» (1997);
  • «Пейзаж із білими лілеями» (1998);
  • «Святі береги» (1999);
  • «Кошовий П. Калнишевський» (1999).

Брав участь у міських виставках з 1957 року (дебютував на виставці творів молодих художників у Києві), республіканських — з 1960 року, всесоюзних — з 1962 року, закордонних — з 1963 року. Персональні відбулися у Каневі (1981), Києві (1995—1997, 1999, 2001—2002), Білій Церкві (2000), посмертні у Києві (2004, 2006) та Житомирі (2009).

Деякі картини зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка, Хар­ківському та Донецькому художніх музеях, Житомирському краєзнавчому музеї.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бібліотека українського мистецтва. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 5 грудня 2020.

Література[ред. | ред. код]