Кучма
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
 |
Кучма — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них. Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю. |
Персоналії[ред. | ред. код]
 |
Ця сторінка або розділ перелічує людей із прізвищем Кучма. Якщо внутрішнє посилання, що повинно вказувати на окрему особу, привело вас сюди, будь ласка, поверніться та виправте це посилання, додавши до нього особове ім'я людини. |
Ку́чма — українське прізвище. В Україні на початку 2000-х рр. проживало близько 6,5 тис. людей з даним прізвищем[1].
- Кучма Леонід Данилович — президент України (19 липня 1994 — 23 січня 2005).
- Кучма Людмила Миколаївна — Перша леді України (19 липня 1994 — 23 січня 2005).
- Куровський Євстахій псевдо «Кучма» (1913 — 21.04.1946) — уродженець Львова, вістун сотні «Месники-1» куреня «Месники» Української Повстанської Армії[2].
- Кучма Олександр Васильович (р. 1980) — казахстанський футболіст.
- Кучма Олександр Васильович — учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.[3]
- Кучма Володимир Васильович (1938—2011) — російський історик, доктор історичних наук, професор.
- Кучма Тарас Ярославович — міський голова Дрогобича з листопада 2015 року.
Інше[ред. | ред. код]
- Кучма — чуприна.
- Кучманський шлях — одне з відгалужень Чорного шляху, яким користувалися кримські і ногайські татари для розбійницьких нападів на Поділля і західноукраїнські землі.
- Виборчий блок політичних партій «КУЧМА».
- Кучма — хутір в Унецькому районі Брянської області Росії.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У базі даних «Вся Україна» (http://www.nomer.org/allukraina/ [Архівовано 12 вересня 2015 у Wayback Machine.]) - 6501 запис осіб з даним прізвищем (деякі записи можуть помилково відноситися до однієї і тієї ж особи).
- ↑ Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.] — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997.- 359 с., ISBN 966-538-009-5
- ↑ Указ Президента України 270—2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 16 січня 2021.