Кущ Павло Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кущ Павло Вікторович
Народився 21 вересня 1962(1962-09-21) (61 рік)
с. Андріївка Бердянського району Запорізької області
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст, письменник
Alma mater Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1989)
Мова творів українська
Роки активності 1989 — до сьогодні
Напрямок сатира, гумор, дитяча література
Жанр проза
Magnum opus «Братани по розуму» (2011)
Членство Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди Літературна премія імені Остапа Вишні, Премія імені Лесі Українки

Павло́ Ві́кторович Кущ (нар. 21 вересня 1962, селище Андріївка Бердянського району Запорізької області) — український письменник, журналіст.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1989).
19891991 — завідувач відділу районної газети «Чигиринські вісті».
З вересня 1991 року — власний кореспондент газети «Україна молода» по Донецькій області.
У 19982000 рр. працював кореспондентом газети «Голос України» по Луганській області.
З жовтня 2009 року — власний кореспондент газети «Урядовий кур'єр».
З червня 2007 року — відповідальний секретар Донецької організації НСПУ.
29 вересня 2011 року обраний головою Донецької організації НСПУ.
Автор збірок гумору та сатири, творів для дітей.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

З 2019 року - керівник Творчого об'єднання гумористів і сатириків Київської організації Національної спілки письменників України, та увійшов до правління КО НСПУ.

Член Національної спілки журналістів України (1998).

Член Національної спілки письменників України (2002).

Творчі набутки[ред. | ред. код]

Збірки гумору та сатири:

  • «Вечори на хуторі без „Тропіканки“» (1999);
  • «Нові пригоди Анжеліки» (1999);
  • «Комарські острови» (2003);
  • «Вогняна Земля» (2006);
  • «Братани по розуму» (2011).
  • "Телепланетяни" (2022).

Пригодницькі повісті для дітей:

  • «Далі буде» (1999);
  • «Ревин хутір» (2004),
  • «КотоВасія» (2006, 2007);
  • «Нявмуар-р-р-ри, або На третій від Сонця» (2011);
  • «Метеорит»(2012);
  • «АБВ, або Операція „Ставкозавр“»(2014, 2017);
  • «Чотири нявкісти і ВІН» (2016, 2020);
  • Небувала «котострофа» (2017);
  • "Зі швидкістю літа". Повісті для дітей. Книга перша. Київ : Друкарський двір Олега Федорова, 2023. — 332 сторінки.
  • "Зі швидкістю літа". Повісті для дітей. Книга друга (2023);
  • "Зі швидкістю літа". Повісті для дітей. Книга третя (2023);

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Літературна премія імені Остапа Вишні (2011);
  • Премія імені Павла Байдебури (2001);
  • Премія імені Григорія Кривди (2004);
  • Лауреат загальноукраїнського конкурсу політичної сатири «Золота ратиця» (2003);
  • Лауреат всеукраїнського конкурсу на найкращі твори для дітей «Золотий лелека» (2008);
  • Лауреат конкурсу «Золоте перо Донбасу» (2003);
  • Лауреат регіонального фестивалю-конкурсу «Книга Донбасу» (2006, 2011).
  • Переможець творчих конкурсів на найкраще гумористичне оповідання журналу «Перець» та газети «Веселі вісті».
  • Лауреат всеукраїнського конкурсу НСЖУ «Золоте перо України» (2012):
  • Відзнака «Золота медаль української журналістики»(2013).
  • Фіналіст III Міжнародного конкурсу на найкращий твір для дітей «Корнійчуковська премія» (2015)
  • Премія імені Лесі Українки (2015)[1].
  • Переможець конкурсу пам'яті Ігоря Александрова «Свобода слова» серед журналістів Донеччини (2016).
  • Медаль Національної спілки письменників України «Почесна відзнака» (2017).
  • Почесний знак Київської ОО НСЖУ «За особливі заслуги» (2019).
  • Почесна Грамота Верховної Ради України (2021).
  • Нагрудний знак Командувача об'єднаних сил Збройних Сил України «За службу та звитягу» II ступеня (2021)[2].
  • Медаль Національної спілки письменників України «Почесна ювілейна відзнака НСПУ» (2021).
  • Нагрудний знак Командувача об'єднаних сил ЗСУ "За службу та звитягу" І ступеня (2023).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Павло Кущ — лауреат премії імені Лесі Українки. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018.
  2. Слово також зброя!. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 14 лютого 2022.

Джерела[ред. | ред. код]