Лавники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ла́вники (лат. scabini[1] від пол. ławnik «засідатель») — члени судової колегії («лави») з компетенцією розглядати карні та певні категорії цивільних справ у містах магдебурзького права. В Україні лави мали тільки великі міста. Вони складалися звичайно з 3—7 членів. За приписами магдебурзького права лавників обирала міська громада. На практиці нових лавників не раз залучали до лави її старі члени. Головою лави був війт. Лави з лавниками існували до скасування магдебурзького права. На українських землях під владою Австрії лавами стали пізніше називатися суди присяжних.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Denys Zubryćkyj. Kronika miasta Lwowa [Архівовано 22 лютого 2015 у Wayback Machine.].— Lwów: w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844.— S. 22. (пол.)

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]