Лазаревський інститут східних мов
університет, школа, особняк, пам'ятка архітектури | ||||
Лазаревський інститут східних мов | ||||
55°45′36″ пн. ш. 37°38′05″ сх. д. / 55.76004854002777478° пн. ш. 37.634981710027773261° сх. д.Координати: 55°45′36″ пн. ш. 37°38′05″ сх. д. / 55.76004854002777478° пн. ш. 37.634981710027773261° сх. д. | ||||
Країна |
Росія Російська імперія | |||
---|---|---|---|---|
Місто | Басманний район | |||
Розташування | Москва | |||
Засновано | 1815 | |||
Закрито | 1921 | |||
Випускники | Q29907853? | |||
| ||||
Лазаревський інститут східних мов у Вікісховищі | ||||
Лазаревський інститут східних мов — вищий навчальний заклад Москви
Історія створення і функціонування[ред. | ред. код]
Лазаревський інститут східних мов, заснований в Москві у 1815 як приватне «Вірменське училище» Лазаревих на кошти багатої вірменської родини Лазарян.
У 1827 отримало офіційне найменування інституту і було передане у ведення міністерства народної освіти Російської імперії.
До 1848 року фактично було гімназією з викладанням вірменської, перської, турецької та арабської мов.
У 1848–1871 роках — ліцей з викладанням східних мов у старших класах.
Інститут (окрім підготовки до університету, а також вчителів вірменських шкіл) готував чиновників і перекладачів з східних мов. З цією метою російський уряд ввів додаткові казенні стипендії, була розширена навчальна програма.
По новому статуту 1872 року інститут фактично складався з двох навчальних закладів:
перший — гімназії і спеціальних класів з трилітнім терміном вивчення арабської, перської та турецької мов;
другий — вивчення історії, мов і культури Закавказзя.
При Лазаревському інституті була друкарня; інститут видавав «Еміновську етнографічну збірку» (6 випусків) і «Праці по сходознавству» (1899–1917).
Декретом Ради Народних Комісарів РРФСР (1919) Лазаревський інститут був перетворений у Вірменський, потім у Переднєазіатський інститут, у 1920 році — в Центральний інститут живих східних мов, а в 1921 році — Московський інститут сходознавства.
Викладачі та студенти інституту — відомі особи, вихідці з України[ред. | ред. код]
- Агатангел Кримський — український історик, письменник, перекладач, один з організаторів Академії Наук України; у 1889—1892 — навчався, з 1898 по 1918 рік — викладач інституту;
- Білинський Михайло Іванович — український військовий діяч, контр-адмірал Української Народної Республіки, навчався в 1898—1906 роках;
- Щербина Григорій Степанович — видатний російський дипломат і вчений українського походження, навчався в інституті у 1886—1889 роках;
- Ковалівський Андрій Петрович — історик-сходознавець.
- Томилін Сергій Аркадійович — лікар-гігієніст, санітарний статистик, демограф та історик медицини, фітотерапевт.
Джерела[ред. | ред. код]
- Базіянц Л. Н. Лазаревський інститут східних мов [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Словари и энциклопедии на Академике [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія. Історія педагогіки [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Київський університет. Галерея особистостей [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Іслам в Україні
- Білинський Михайло Іванович [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Вірменія[недоступне посилання з липня 2019]