Левицький Григорій Кирилович
| Левицький Григорій Кирилович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
1697 с. Маячки, Гетьманщина | |||
| Смерть | 19 травня 1769 | |||
| Полтавський полк, Гетьманщина, Російська імперія | ||||
| Національність | українець | |||
| Країна |
 Гетьманщина→ Російська імперія | |||
| Релігія | православ'я | |||
| Жанр | художник, гравер | |||
| Навчання | Києво-Могилянська академія | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | бароко | |||
| Роки творчості | 1725—1760 | |||
| Твори | стінописи в Андріївській церкві в Києві, гравюри-панегирики, гравюри до видань друкарень України | |||
|
| ||||
Леви́цький Григо́рій Кири́лович (1697, с. Маячки, Гетьманщина — 1769, Полтавський полк, Гетьманщина, Російська імперія) — український художник, графік 18 ст. Батько художника портретиста Левицького Дмитра Григоровича.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в селі Маячки, що на Полтавщині. Походить з родини священика. Освіту отримав в Києві в Києво-Могилянській академії. Упродовж 13 років жив і навчався за кордоном, переважно у місті Вроцлав.
У 1735 р. повернувся до Києва, свою церковну парафію здавав у оренду іншим священикам. Григорій побудував будиночок на Подолі; одружився з дворянкою Агафією Левицькою і до свого прізвища додав прізвище дружини: Ніс-Левицький. Мав четверо синів і дочку. Для старших синів Дмитра й Івана батько став першим учителем.
Григорій Ніс працював «справником Києво-Печерської друкарні». У 1735 р. митець створив пишну барокову рамку для оголошень про урочисті театралізовані диспути, що влаштовувалися у академії – це перший відомий зразок реклами: плаката-афіші на східнослов’янських теренах. Митець створив гравюри до видання Євангеліє 1737 р., київського видання Апостола 1738 р. Автор гравюр до видань Києво-Печерської друкарні (“Філософії Арістотелевої” — диспуту в Києво-Могилянській академії на честь братів Розумовських, виданого у Львові (1745 р.). Книга ілюстрована гербом і родовідним деревом графів Розумовських, заставками.
У 1752 р. до Києва прибував із Петербурга художник Олексій Антропов, керівник оздоблювальних робіт у церкві Андрія Первозванного, вибудуваній за проектом Бартоломео Растреллі. Упродовж трьох років Григорій Левицький разом із сином Дмитром впродовж 1753–1756 рр. розписували стіни в Андріївській церкві. Вони – автори «Панно з сіячем».
Див. також[ред. | ред. код]
- Антропов Олексій Петрович
- Левицький Дмитро Григорович
- Портрет
- Гравюра
- Українське образотворче мистецтво
- Українське бароко
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Ковпаненко Н. Г. Левицький-Ніс Григорій Кирилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович . — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
- Дмитро Степовик, «Скарби України», Київ, «Веселка», 1990
- Хижняк З. И. «Киево-Могилянская академия», Киев, 1988
- Січинський В. «Григорій Левицький» Львів, 1936
Посилання[ред. | ред. код]
- Левицький Григорій [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 814. — 1000 екз.