Лисець (Кам'янець-Подільський район)
село Лисець | |||
---|---|---|---|
| |||
![]() | |||
Країна | ![]() | ||
Область | Хмельницька область | ||
Район | Кам'янець-Подільський район | ||
Громада | Дунаєвецька міська громада | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1493 | ||
Населення | 924 | ||
Площа | 2,945 км² | ||
Густота населення | 346,69 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 32472 | ||
Телефонний код | +380 3858 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 48°47′34″ пн. ш. 27°01′12″ сх. д. / 48.79278° пн. ш. 27.02000° сх. д.Координати: 48°47′34″ пн. ш. 27°01′12″ сх. д. / 48.79278° пн. ш. 27.02000° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
283 м | ||
Водойми | річка Безіменна та два ставочки | ||
Відстань до обласного центру |
80 км | ||
Відстань до районного центру |
49 км | ||
Найближча залізнична станція | Дунаївці | ||
Відстань до залізничної станції |
35 км | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 32400, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 50 | ||
Карта | |||
Мапа | |||
![]() |
Лисе́ць — село в Україні, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Опис: Центральним елементом герба є гербовий щит синього кольору. Синій колір символізує мир, спокій, злагоду. Щит поділений на 2 частини горизонтальною хвилястою лінією, яка символізує річку Бобравку. Верхню частину гербового щита займає стилізоване зображення ластівки — символ нестримного руху вперед, символ волі і працелюбства. В нижній частині гербового щита розташовано композицію із трьох яблук, що підкреслює вирощування, заготівлю і продаж плодів садівництва жителями села. Знизу і з боків гербовий щит обрамляє стилізоване золоте дубове листя — символ могутності, сили, довголіття. Зверху гербовий щит обвиває синя стрічка з написом «с. Лисець». Геральдичну композицію вінчають 5 пшеничних колосків, які символізують багатство, славу, мудрість, добро і красу.
Автор: Мастикаш М. В.
Критика: Існує ряд фактів недотримання геральдичних стандартів: 1) Французький щит має неканонічні пропорції та не використовується в новітній геральдичній традиції населених пунктів України; 2) Ластівка летить в негеральдичний бік (вліво); 3) Девізна стрічка міститься, за правилами, за щитом, а не над ним.[1]
Найбільш ймовірно, що назва походить від назви одного з пагорбів на якому були відсутні насадження та засноване поселення.
Подільське село Лисець розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 50 кілометрів автодорогами від Кам’янця-Подільського. Селом протікає річка Безіменна, права притока Ушиці. Село обгортають такі населені пункти: село Велика Побійна на півночі, Заголосна на північному заході, Тимків на сході, на півдні Сокілець та Великий Жванчик на заході.
Лисець знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше.
Лисець згадується в реєстрі димів (податкових одиниць) Подільського воєводства за 1493 рік. Воно було королівським маєтком і входило до Кам’янецького староства. Однак немає сумнівів, що село існувало і раніше. У XVI столітті орендар Юрій Телефус збудував замок – його зруйнували волохи.[2]
20 вересня 1442 року польський король Владислав III Варненчик надав Митку Зарубичу село Лисець (Lisyecz) Кам’янецького повіту на ленному праві.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/8/8f/%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%B2%D0%BE%D1%97%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D1%81.%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D1%86%D1%8C.jpg/180px-%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%B2%D0%BE%D1%97%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D1%81.%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D1%86%D1%8C.jpg)
Найпоширенішою галуззю економіки Лисця було землеробство, яке мало тут давні традиції. 1798 року село було надане у тимчасове користування строком на 50 років Яну Ратиборському.
У 1860 році священик, вперше Лисецький піп згадується у документах за 1565 рік[3], Лисецької церкви «Пресвятої Богородиці», збудована у 1721 році, дерев'яна триверха, запропонував селянам віддати своїх дітей на навчання, при цьому наголосив, що навчати буде безкоштовно, а книги купуватиме за власні кошти; священик відкрив школу з приходом осені. В цей період село мало власне ґмінне управління, що керувало навколишніми селами та володіло більш ніж 5000 десятин землі.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році.
Внаслідок поразки визвольних змагань українського народу на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
За новим територіально-адміністративним поділом 1925 року, Лисець ввійшов до Новоушицького району Кам‘янець–Подільського округу.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор[4].
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу»[5].
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.
Радянський період у селі знаходився колгосп, який в свій час обробляв 1,4 тис. гектарів орної землі, вирощував зернові і цукрові буряки, розводили велику рогату худобу та свиней. В той час у селі функціонували: середня школа, клуб, бібліотека, народний музей, фельдшерсько-акушерський пункт, профілакторій, готель, майстерня побутового обслуговування.
З 1991 року в складі незалежної України.
З 13 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад Лисець увійшов до складу Дунаєвецької міської об'єднаної територіальної громади[6].
Восени 2019 року громада Лисця виграла головний приз у конкурсі «Неймовірні села України» і в жовтні на околиці села навколо водоспаду висадили 600 декоративних рослин.
У 2020 році село разом зі громадою увійшло до утвореного нового Кам'янець-Подільського району.
2022 році селі демонтували пам’ятник комуністу Володимиру Затонському. Він брав активну участь у більшовицькому захопленні влади в Україні та затято боровся проти Української Центральної Ради. А в 1932 році був призначений відповідальним за виконання хлібозаготівель в деяких областях України. Затонський захоплено нищив національну культуру, сприяв необґрунтованій зміні українського правопису 1933 року, схвалював репресії проти «ідеологічно невитриманих» працівників освіти, керував демонтажем мозаїки і фресок Михайлівського Золотоверхого монастиря та причетний до русифікації України.[7]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/53/%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4_%D0%91%D1%83%D1%80%D0%B1%D1%83%D0%BD.jpg/229px-%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4_%D0%91%D1%83%D1%80%D0%B1%D1%83%D0%BD.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d8/%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4_%D0%91%D1%83%D1%80%D0%B1%D1%83%D0%BD._%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0.jpg/226px-%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4_%D0%91%D1%83%D1%80%D0%B1%D1%83%D0%BD._%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0.jpg)
Водоспад Бурбун розташований в каньйоні річки Бобрівка (Бобравка, Бобровець) біля села Лисець, у північній його околиці. Довкола водойми росте багато дерев та чагарників, котрі захищають ущелину від теплих сонячних променів. Температура води в озері досить низька навіть в теплі дні.
Село Лисець разом зі водоспадом Бурбун увійшло до півфіналу сіл в конкурсі «Неймовірні села України-2019».
Зміни населення | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1889 | 2402 | — |
1926 | 2146 | −10.7% |
1970 | 1628 | −24.1% |
1989 | 1202 | −26.2% |
2001 | 964 | −19.8% |
2015 | 924 | −4.1% |
Лисець був значним населеним пунктом, так у 1889 році в ньому нараховувалось 410 дворів, де проживало 2402 жителя.
За даними Всесоюзного перепису 1926 року в Лисці нараховувалось 563 двори, проживало 2146 жителів.
У 1970 роках населення складало — 1628 людей.
Кількість наявного населення за переписом 1989 року в селі склало 1202 особи.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 964 особи (465 дворів).[8].
Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 924 особи.
У селі поширена західноподільська говірка, що належить до подільського говору, який своє чергою належить до південно-західного наріччя.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.
- Весела Людмила Михайлівна — українська поетеса.
- Затонський Володимир Петрович (1888—1938) — український державний і партійний діяч.
- Михайло Васильович Мастикаш (1946) — член Національної спілки художників України, автор гербів Хмельницької області, села Лисець.
- Телячий Юрій Васильович (1970) — доктор історичних наук, член Президії Національної спілки краєзнавців України, Заслужений працівник культури України, перший проректор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
- Жовнір Артем — український бойовий медик аеромобільного взводу.
- Борзаківська-Медведюк Маргарита Георгіївна (1924) — українська поетеса.
- Овчарук Володимир Борисович — молодший лейтенант, командир взводу 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України; загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України.
- Бурбун — водоспад в каньйоні річки Бобравка.
- Малієвецький водоспад — штучний водоспад.
- ↑ ЛИСЕЦЬ (ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ).
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ [Архив Юго-Западной России, ч. 7, т. 2, с. 198; ч. 8, т. 2, с. 340]
- ↑ Jabłonowski A. Źródła dziejowe, t. 19, s. 188
- ↑ Список жертв Голодомору, Хмельницька область
- ↑ [=all&f14[]=all#list Національний банк репресованих]
- ↑ ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
- ↑ На Дунаєвеччині демонтували пам’ятник комуністу Затонському.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Жарких М. І. Храми Поділля. — К., 2007.
- Водоспад «Бурбун» [Архівовано 15 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Хмельницька обласна рада
- Українська геральдика [Архівовано 18 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Лисець [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Відео-огляд водоспаду Бурбун
|
![]() |
Це незавершена стаття про Хмельницьку область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |