Макаров Віктор Львович
Макаров Віктор Львович | |
---|---|
Народився |
1953 Армавір, Краснодарський край, РРФСР, СРСР |
Діяльність | піаніст, музичний педагог |
Alma mater | Харківський державний музичний ліцей і Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського |
Заклад | Харківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського і Харківський державний музичний ліцей |
Віктор Львович Макаров (нар. 1953) — український піаніст, педагог, заслужений діяч мистецтв України[1]
Народився в 1953 році в м. Армавір, з 1956 ріс на Донбасі. Здобув музичну освіту в Харківській спеціальній музичній школі, та в Харківському інституті мистецтв в класі Регіни Горовиць, стажувався в аспірантурі при Ленінградській консерваторії в класі Т. Кравченко.
По закінченні навчання у 1981—1988 роках викладав у Харківському інституті мистецтв, з 1985 очолював фортепіанний відділ в ХССМШ. У 1998 році разом із сім'єю та 5 учнями імігрував в Австралію, де займався викладацькою діяльністю. Серед вихованців В. Макарова — лауреати конкурсів В. Горовиця та В. Крайнєва — Олексій Колтаков, Олексій Ємцов, Олександр Гаврилюк та інші.
В 2004 був звинувачений власними ж учнями (зокрема, О. Гаврилюком[2]) у сексуальних домаганнях і був засуджений до 16 років ув'язнення та позбавлений австралійського громадянства. Перебуваючи за ґратами написав книги «„Уроки А. И. Солженицына“ (повествование заключённого № 380046)», в якій називає усі звинувачення сфальсифікованими та піддає критиці систему австралійського правосуддя, проводячи паралелі з діяльністю радянських каральних органів. Пізніше частина звинувачень з В. Макарова були зняті.[3][4][5][6]
- Макаров Віктор Львович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 280.
- Сайт Віктора Макарова [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Игра по правилам, или Снова о педофилии [Архівовано 14 липня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента України № 371/93 від 16.09.1993 Про присвоєння почесних звань України композиторам і працівникам музичних закладів. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
- ↑ «Помню постоянный страх, чувство стыда и безысходности». Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
- ↑ Музыкальная общественность Москвы осуждает «жертву педофила». Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 14 липня 2020.
- ↑ Открытое письмо руководству МГАФ. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 14 липня 2020.
- ↑ Игра по правилам, или Снова о педофилии. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 13 липня 2020.
- ↑ История одного доноса или несколько слов о последователях Ежова. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 14 липня 2020.