Мальчин Юрій Макарович
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| Мальчин Юрій Макарович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
14 грудня 1940 (83 роки) Карапиші |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Історико-філософський факультет Київського університетуd (1967) |
| Заклад | Академія муніципального управління |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Партія | Трудовий конгрес України (партія) (1996) і Народно-демократична партія (2006) |
| Нагороди |
  |
'Юрій Макарович Маль (14 грудня 1940, Карапиші) — український педагог
Засновник і перший ректор Академії муніципального управління, доктор історичних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, академік Міжнародної Академії освіти і науки, заслужений працівник народної освіти України, відмінник освіти України[1].
У 1967 році закінчив історико-філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, у 1972—1974 роках навчався в аспірантурі, у 1974 році захистив кандидатську дисертацію, у 1976 році закінчив Київський інститут народного господарства, у 1987 захистив докторську дисертацію, а у 1988 році отримав наукове звання.
У 1958—1959 роках був обраний секретарем комітету комсомолу колгоспу в селі Карапиші, з 1959 по 1962 рік проходив строкову службу в Радянській армії, в 1967—1972 роках обирався першим секретарем райкому комсомолу м. Київ, секретарем Київського міському та секретарем Київського обкому комсомолу.
У 1974—1975 роках працював викладачем історичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка, з 1976 по 1991 рік працював старшим викладачем, доцентом, професором Вищої партійної школи при ЦК Компартії України, Київського інституту політології та соціального управління, у 1991—1995 роках працював професором Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1995—2005 роках став засновником і першим ректором вищого навчального закладу IV рівня акредитації Академії муніципального управління, а з 2005 року — почесним ректором.
У 1991—1993 роках обирається координатором громадської організації «Новаційний центр "Справедливість», у 1992—2006 роках стає віцепрезидентом Міжнародного незалежного фонду «Українські реформи», з 2005 по 2010 рік — президентом Всеукраїнського товариства «Україна—Росія». У 1993—1996 роках — один з ініціаторів створення і координатор політичної партії Трудовий конгрес України, а в 1996—2006 роках — один із фундаторів і заступник голови Народно-демократичної партії.
В 1997 році обраний академіком Академії наук вищої освіти України, а в 2015 — академіком Міжнародної Академії освіти і науки.
Є автором понад 100 наукових та науково-методичних публікацій, зокрема:
- Актуальні проблеми адміністративної та муніципальної реформи;
- Основи муніципального права України: навчальний посібник;
- Історія місцевого самоврядування України: навчальний посібник, 2013; 2015; 2017;
- Політологія: курс лекцій; Збірник нормативних документів з організації навчального процесу за кредитно-модульною системою;
- Проблеми розвитку місцевого самоврядування в Україні;
- Становлення органів самоорганізації населення як форми розвитку місцевого самоврядування;
- Проблеми кадрового забезпечення проведення радикальних реформ в Україні;
- Державна влада та місцеве самоврядування у Київській Русі.
Є також відомим фахівцем у галузі історії державного управління та місцевого самоврядування, кадрової політики, теорії і політики політичних партій, методики викладання політології та історії у вищій школі, розробки та впровадження новітніх освітніх технологій.
Дружина— Мальчина (Сізікова) Ольга Іванівна — журналістка, письменниця.
Дочка Тетяна — завідувач кафедрою іноземних мов.
Дочка Анна — адвокат, керуючий партнер адвокатської компанії.
Має трьох онуків та одну правнучку.
Заслужений працівник народної освіти України.
Грамота Верховної Ради України.
Почесна грамота Кабінету Міністрів України.
1. Енциклопедія сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, Наукове товариство ім. Т. Шевченка, том 19 - Київ, 2018, 688 с. — с. 56.
2. Who is who в Україні. Біографічна енциклопедія успішних людей України. 1 випуск — 2012, 456 с. — с. 225.
3. Академія наук вищої освіти України — Київ, «Брама 5», 2012, 544 с. — с. 350—351.
4. Кияни. Біографічний словник — Київ, «Фенікс», 2004, 460 с. — с. 229.
5. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Імена славних сучасників — Київ, «Новий друк», 2004, 289 с. — с. 189.
6. Анатолій Лазаренко. Світло у вікнах. Життя видатних людей. Частина друга — Київ, «Літопис — ХХ», 2003, 433 с. — с. 165—168.
7. Золота книга Української еліти. Інформаційно-іміджевий альманах, том 6 — Київ, «Євроімідж», 2001, 608 с. — с.181.
8. Золотая энциклопедия современности. «Золотая фортуна, 2001—2002» — Киев, 2002, 840 с. — с. 462.
9. Київський літопис ХХІ століття. Визначні імена та підприємства України — Київ, вид. «Хто є хто», 2001, 464 с. — с. 109.
10. Київський літопис ХХІ століття. Визначні імена та підприємства України[2] — Київ, вид.
центр «Метр», 2002, 508 с. — с. 126.
11. Київський літопис ХХІ століття. Визначні імена та підприємства України — Київ, вид.
центр «Метр», 2003, 622 с. — с. 127.
12. Лауреати України. 500 впливових особистостей. Східно-Український біографічний
інститут — Х., 2004, 472 с. — с. 208.
13. Хто є хто в українській політиці. Випуск 2 — Київ, ТОВ «К. І. С.»,1995, 272 с. — с. 121.
- ↑ Мальчин Юрій Макарович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ Золота книга Української еліти. Інформаційно-іміджевий альманах.