Мануела Ґретковська
Мануела Ґретковська | ||||
---|---|---|---|---|
Manuela Gretkowska | ||||
![]() Мануела Ґретковська, 2008 | ||||
Народилася |
6 листопада 1964 (59 років) Лодзь | |||
Громадянство |
![]() | |||
Національність | полька | |||
Діяльність |
громадський діяч письменниця | |||
Alma mater | Ягеллонський університет | |||
Мова творів | польська | |||
Роки активності | 1991 і до тепер | |||
У шлюбі з | Cezary Michalskid[1] | |||
| ||||
![]() |
Мануе́ла Ґретко́вська (пол. Manuela Gretkowska; нар. 6 листопада 1964, Лодзь) — польська письменниця, кіносценаристка, фейлетоністка та громадська діячка, засновниця польської Партії жінок. Її книги «Метафізичне кабаре», «Пристрасний коханець», «Полька», «Європейка» перекладені українською.
Мануела Ґретковська закінчила філософський факультет краківського Ягеллонського університету. У 1988 році виїхала до Франції і закінчила антропологію у École des hautes études en sciences sociales — Вищій школі соціальних наук. На початку 1990-тих повернулася до Польщі. Була заступницею головної редакторки журналу «Elle», потім керувала літературною частиною часопису. Писала есеї та фейлетони до видань «Elle», «Cosmopolitan», «Wprost», «Polityka», «Cogito».
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/93/Manuela_Gretkowska2.jpg/200px-Manuela_Gretkowska2.jpg)
Дебютувала повістю «Ми тут емігранти» (1991), у якій іронічно розповіла про досвід молоді, що виїжджає з Польщі. Творчість молодої письменниці прихильно оцінив Чеслав Мілош, чий відгук опублікований у першому виданні. Наступні три книжки Ґретковської описують життя у Франції тогочасної мистецько-інтелектуальної еліти — «Паризьке таро» (1993), «Метафізичне кабаре» (1994) і «Підручник з людей». Том перший і останній: череп (1996) містить захоплення гностицизмом і кабалою, постаттю Марії Магдалини і мотивом черепа у світовій культурі. У той період письменниця зазнала слави «скандалістки» і «постмодерністки». Мануела Ґретковська не вдається до патетичної мови у прозі, її стилю набагато ближчі легкість і дошкульність есею. У 1996 році Ґретковська пише сценарій до фільму Анжея Жулавського «Шаманка».
1997-го виїжджає до Швеції. Видає збірку новел «Колекція пристрастей» (Namiętnik) (1998), книгу подорожніх нарисів та есеїв «Світовид» Światowidz (1998) і збірку фейлетонів під спільною назвою «Силікон» — Silikon (2000). Стає співавторкою сценарію першого сезону серіалу «Містечко» (2000). У найновішій творчості Ґретковська схиляється до прози особистої, доволі інтимної. «Полька» Polka (2001) була щоденником вагітності письменниці, а «Європейка» — Europejka (2004) показує дотепний образ нової європейської Польщі очима Ґретковської — інтелектуалки[2]. «Польку» номінували до літературної нагороди Nike у 2002 році[3]. У 2003-му авторка з партнером Пьотром Пєтухою пишуть книжку «Сцени з позашлюбного життя» — «Sceny z życia pozamałżeńskiego».
У 2007 році перетворює громадський рух «Польща — це жінка» («Polska jest kobietą») у нову політичну партію — «Партію жінок». У жовтні 2007-го, після парламентських виборів йде з керівництва партії, залишаючись її ідейною лідеркою.
Мешкає в Установі під Варшавою з дочкою Полею та психотерапевтом, письменником Пьотром Пєтухою. Колишній чоловік — Цезарій Міхальський.
- My zdies' emigranty (1991)
- Tarot paryski (1993)
- Kabaret metafizyczny (1994) — «Метафізичне кабаре», переклад А. Павлишина. — Харків: «Фоліо», 2005.
- Podręcznik do ludzi (1996)
- Namiętnik (1998) — «Пристрасний коханець», переклад А. Павлишина. — Харків: «Фоліо», 2006.
- Światowidz (1998)
- Silikon (2000)
- Polka (2001) — «Полька», переклад О. Красюка, серія «День Європи». — Київ: Нора-друк, 2005.
- Sceny z życia pozamałżeńskiego (2003)
- Europejka (2004) — «Європейка», переклад Софії Андрухович, серія «День Європи». — Київ: Нора-друк, 2005.
- Kobieta i mężczyźni (2007)
- Na dnie nieba (2007)
- Obywatelka (2008)
- Miłość po polsku (2010)
- Trans (2011)
- Agent (2012)
- Шаманка (1996)
- Егоїсти (1999)
- Містечко (телесеріал)
- ↑ https://www.styl.pl/magazyn/news-manuela-i-mezczyzni,nId,609201
- ↑ Європеїка. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
- ↑ Усі номінації(пол.)
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мануела Ґретковська |
- Біографія Ґретковської у базі Інституту книжки Biogram Gretkowskiej w bazie Instytutu Książki
- Фейлетон Ґретковської Przeczytaj felieton Manueli Gretkowskiej z Sukcesu [Архівовано 10 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Сторінка Партії жінок Strona Partii Kobiet [Архівовано 27 жовтня 2007 у Wayback Machine.]