Манфред фон Кіллінгер
Манфред фон Кіллінгер | |||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
нім. Manfred Freiherr von Killinger | |||||||||||||||
Кіллінгер в 1940 році. | |||||||||||||||
Народився |
14 липня 1886[1][2][3] Носсен, Майсен, Саксонія | ||||||||||||||
Помер |
2 вересня 1944 (58 років) Бухарест, Румунія[1] ·вогнепальне поранення | ||||||||||||||
Країна | Німецька імперія | ||||||||||||||
Діяльність | політик, дипломат, письменник, військовослужбовець, солдат | ||||||||||||||
Галузь | військова справа[4], націонал-соціалізм[4], політика[4] і дипломатія[4] | ||||||||||||||
Alma mater | Sächsisches Landesgymnasium Sankt Afra zu Meißend | ||||||||||||||
Знання мов | німецька[4] | ||||||||||||||
Учасник | Перша світова війна | ||||||||||||||
Членство | СА і Deutschvölkischer Schutz und Trutzbundd | ||||||||||||||
Титул | барон | ||||||||||||||
Посада | депутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Третього рейхуd і ambassador of the German Reichd | ||||||||||||||
Військове звання | Обергруппенфюрер | ||||||||||||||
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | ||||||||||||||
Конфесія | лютеранство | ||||||||||||||
Нагороди |
| ||||||||||||||
Барон Карл Теодор Герман Манфред фон Кіллінгер (нім. Karl Theodor Hermann Manfred Freiherr von Killinger; 14 липня 1886, Носсен — 2 вересня 1944, Бухарест) — німецький офіцер, дипломат і партійний діяч НСДАП, капітан-лейтенант кайзерліхмаріне, обергруппенфюрер СА.
У 1904 році вступив на флот кадетом. Учасник Першої світової війни, командував торпедними катерами. З 1919 року — член Добровольчого корпусу; командир батальйону морської бригади Ергардта. Один з творців СА. Член НСДАП (1927), увійшов до складу вищого керівництва СА. У 1933—1935 роках — міністр-президент Саксонії. На цій посаді брав участь в арешті своїх колишніх колег по СА під час Ночі довгих ножів. З 1934 року — депутат рейхстагу від Дрездена. З 1935 року — на дипломатичній службі; деякий час перебував у складі посольства в Бухаресті. У 1936-38 роках — генеральний консул в Сан-Франциско. У 1938-40 роках — в центральному апараті МЗС. З липня 1940 року — посланник в Братиславі. З 3 лютого 1941 німецький посол в Бухаресті. Після того, як радянські війська підійшли до Бухаресту, наклав на себе руки в будівлі німецького посольства.
- Залізний хрест
- 2-го класу
- 1-го класу (червень 1916)
- Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами
- Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го (із застібкою «Перед ворогом») і 1-го класу
- Відзнака 2-ї морської бригади «Ергардт»
- Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня з мечами
- Німецький імперський спортивний знак в бронзі
- Почесний громадянин міста Носсен (24 березня 1933)
- Золотий партійний знак НСДАП (1933)
- Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 1-го класу з мечами (1933) — вручений герцогом Карлом Едуардом Саксен-Кобург-Готським.
- Почесний кинджал СА (3 лютого 1934)
- Почесний кут старих бійців
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Почесна пов'язка СА
- Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»
- Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
- Орден Словацького хреста, офіцерський хрест
- Орден Зірки Румунії, великий хрест (8 січня 1941) — вручений королем Міхаєм I.
- Erinnerungen der Sturmkompagnie, 1920 (Bestellmöglichkeit des Nachdrucks)
- Heiteres aus dem Seemannsleben, 1923
- Ernstes und Heiteres aus dem Putschleben, 1928
- Die SA in Wort und Bild, 1933
- Kampf um Oberschlesien 1921. Bisher unveröffentlichte Aufzeichnungen des Führers der Abteilung von Killinger, K. F. Köhler, Leipzig 1934
- Der Klabautermann — Ein deutsches Schicksal, 1936
- Das waren Kerle, 1937
- Mike Schmeitzner: Martin Mutschmann und Manfred Killinger — Die «Führer der Provinz». In: Christine Pieper (Hg.): Braune Karrieren — Dresdner Täter und Akteure im Nationalsozialismus. 2012. S. 22–31
- Bert Wawrzinek: Manfred von Killinger. Ein politischer Soldat zwischen Freikorps und Auswärtigem Amt. 2003
- Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396
- Gerd R. Ueberschär / Winfried Vogel: Dienen und Verdienen. Hitlers Geschenke an seine Eliten. Frankfurt 1999, ISBN 3-10-086002-0.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #121673626 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- Біографія на сайті «Хронос». [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]
|
- Народились 14 липня
- Народились 1886
- Уродженці Саксонії
- Померли 2 вересня
- Померли 1944
- Померли в Бухаресті
- Члени НСДАП
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені Військовим хрестом Фрідріха-Августа (Ольденбург)
- Нагороджені орденом Альберта (Саксонія)
- Нагороджені Сілезьким Орлом 1-го ступеня
- Нагороджені Сілезьким Орлом 2-го ступеня
- Нагороджені Золотим партійним знаком НСДАП
- Командори 1-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у НСДАП» в сріблі
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у НСДАП» в бронзі
- Кавалери Великого хреста ордена Зірки Румунії
- Нагороджені Почесним кутом старих бійців
- Нагороджені Почесним партійним знаком «Нюрнберг 1929»
- Німецькі барони
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Члени Фрайкору
- Члени організації «Консул»
- Учасники Каппського заколоту
- Обергруппенфюрери СА
- Депутати рейхстагу (Веймарська республіка)
- Депутати рейхстагу (Третій Рейх)
- Посли Німеччини в Словаччині
- Посли Німеччини в Румунії
- Німецькі мемуаристи
- Політики-самогубці
- Нагороджені Почесною пов'язкою СА
- Нагороджені Знаком учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931