Маслов Олексій Федорович
| Маслов Олексій Федорович | |
|---|---|
| Маслов Алексей Фёдорович | |
 | |
| Народження |
23 вересня 1953 c. Панське, Курська область |
| Смерть |
25 грудня 2022 (69 років) Басманний район, Центральний адміністративний округ Москви, Москва, Росія[1] |
| Країна |
 Росія |
| Вид збройних сил | Сухопутні війська |
| Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
| Роки служби | 1970–2011 |
| Звання |
 Генерал армії |
| Командування | Сухопутні війська Російської Федерації |
| Війни / битви | Друга чеченська війна |
| Нагороди |
  |
 Маслов Олексій Федорович у Вікісховищі | |
Маслов Олексій Федорович (рос. Маслов Алексей Фёдорович; 23 вересня 1953 року, с. Панське, СРСР — 25 грудня 2022) — генерал запасу, головнокомандувач Сухопутних військ Збройних сил Росії з листопада 2004 року по серпень 2008 року, колишній військовий представник Росії при НАТО. Пройшов шлях від командира дивізії до головнокомандуючого всього за 5 років. Перший російський офіцер, який став головкомом, але ніколи не був командувачем військовим округом. Перший головком Сухопутних військ, який не був заступником міністра оборони.
Олексій Маслов народився 23 вересня 1953 року в селі Панське Совєтського району Курської області СРСР. У 1970 році був призваний до лав Радянської армії. У 1974 році закінчив Харківське вище танкове командне училище ім. Верхоної Ради УРСР, потім проходив службу в Прикарпатському військовому окрузі[2].
У 1984 році закінчив Військову академію бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського. У тому ж році призначений на посаду замкомполку, а у 1986 році на посаду командира полку, потім — заступника командира дивізії в Центральному угрупованні військ (Чехословаччина). У 1990 році Маслова перевели в Приволзько-Уральський військовий округ на посаду замкомдиву. Саме там в 1994 році він став командиром 15-ї гвардійської Мозирської танкової дивізії[2][3]. У травні 1995 року отримав звання генерал-майора.
У 1998 році Маслов закінчив Військову академію Генштабу ЗС Росії і був призначений на посаду заступника командувача військами Забайкальського військового округу з бойової підготовки. Рік по тому він став начальником управління бойової підготовки Сибірського військового округу (утвореного в 1998 році шляхом злиття колишніх Забайкальського і Сибірського округів), в березні 2000 року — начальником штабу і першим заступником командувача 36-ю армією Сибірського військового округу. У 2001 році отримав звання генерал-лейтенант і став командиром 57-го армійського корпусу Сибірського ВО. У березні 2003 року призначений начальником штабу і першим заступником командувача військами Північно-Кавказького військового округу[2].
У червні 2004 року Маслову присвоєно звання генерал-полковника, а 5 листопада того ж року він був призначений головнокомандуючим Сухопутними військами, змінивши на цій посаді генерала армії Миколу Кормильцева. Маслов — перший офіцер в історії російської армії, який став головкомом, але ніколи не був командуювачем округом, перший головком Сухопутних військ, який не є заступником міністра оборони. Шлях від комдива до головнокомандуючого Маслов пройшов всього за 5 років (його попередникові на це було потрібно 13 років)[4][5][6]. Указом Президента Росії Путіна В. В. від 15 грудня 2006 року А. Ф. Маслов отримав військове звання генерал армії.
За деякими даними, Маслов зайняв ключову посаду в Міністерстві оборони завдяки тому, що активно підтримував главу військового відомства Сергія Іванова в проведені ним військові реформи. Ряд ЗМІ стверджує, що значну роль в кар'єрі Маслова зіграли особисті зв'язки, в тому числі і знайомство з Кормильцевим[5][6][7].
На початку серпня 2008 року Маслова на посту Головкома Сухопутних військ змінив командувач військами Приволзько-Уральського військового округу генерал армії Володимир Болдирєв. Тоді ж Маслов отримав призначення на пост головного військового представника Росії при НАТО[8][9].
У жовтні 2011 року звільнений з лав збройних сил[10].
На початку 2006 року Маслов очолив комісію Міноборони з розслідування надзвичайної події з Андрієм Сичовим, рядовим з роти забезпечення навчального процесу Челябінського танкового інституту. В результаті знущань з боку товаришів по службі Сичов позбувся ніг[11]. Наприкінці березня 2006 року в ефірі програми «Вести недели» телеканалу «Росія» Маслов заявив, що Сичова ніхто не бив, а просто у нього було важке спадкове захворювання — тромбофілія. Головком фактично звинуватив представників Головної військової прокуратури у здійсненні тиску на свідків. У прокуратурі заяву Маслова назвали приватною думкою і коментувати відмовилися[12].
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня
- Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня
- Медалі
Був одружений, мав двох дітей.
- ↑ https://news.yahoo.com/former-russian-ground-forces-chief-144100880.html
- ↑ а б в (рос.) Главнокомандующий Сухопутными войсками. [Архівовано 22 вересня 2014 у Wayback Machine.] — Министерство обороны РФ, 3 квітня 2006 року.
- ↑ (рос.) Главкомом Сухопутных войск России стал Алексей Маслов. — Московский городской сервер, 5 листопада 2004 року.
- ↑ (рос.) Плугатарев И. Главкома вырастили по сокращенной программе. [Архівовано 24 листопада 2005 у Wayback Machine.] — Независимое военное обозрение, 12 листопада 2004 року.
- ↑ а б (рос.) Поросков Н. Наказать нельзя повысить. — Время новостей № 208, 15 листопада 2004.
- ↑ а б (рос.) Главкомом Сухопутных войск России стал Алексей Маслов. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — повідомлення Newsru.com від 5 листопада 2004 року.
- ↑ (рос.) Плугатарев И., Цыганок А. Командирами-дилетантами руководят генералы-недоучки. — Независимое военное обозрение від 25 березня 2005 року.
- ↑ (рос.) Генерал Маслов назначен главным военным представителем России при НАТО. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — РИА Новости від 4 серпня 2008 року.
- ↑ (рос.) Назначен новый главком Сухопутных войск России. — Минобороны РФ. — РИА Новости від 4 серпня 2008 року.
- ↑ (рос.) Кадровые изменения в Вооружённых Силах [Архівовано 3 лютого 2012 у Wayback Machine.] за 24 жовтня 2011 року.
- ↑ (рос.) «Дело Андрея Сычева». [Архівовано 6 липня 2014 у Wayback Machine.] — випуск «Вести недели» від 29 січня 2006 року.
- ↑ (рос.) Рубникович О. Главком «разоблачил» Андрея Сычева. — Газета № 47 за 20 березня 2006 року. — № 47
- Використано матеріал статті Маслов, Алексей [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.] з проекту «Лентапедія» сайту новин Lenta.ru [Архівовано 6 грудня 2012 у Wayback Machine.], на умовах ліцензії Creative Commons BY-SA 3.0 Unported.
- (рос.) Біографія Олексія Маслова на сайті Міністерства оборони Російської Федерації.
|
