Маттео Молінарі
| Маттео Молінарі | |
|---|---|
| італ. Matteo Molinari пол. Mateusz Molinari лат. Matthaeus Molinari | |
| Народився |
20 вересня 1778 Мілан, Міланське герцогство |
| Помер |
19 листопада 1861 (83 роки) Стара Весь, Гміна Березів, Березівський повіт, Республіка Польща |
| Діяльність | священник |
| Заклад | Оршанський єзуїтський колегіум, Полоцька єзуїтська академія, Q56211744? і Q58422189? |
Маттео Молінарі (італ. Matteo Molinari, пол. Mateusz Molinari, лат. Matthaeus Molinari; 20 вересня 1778, Мілан — 19 листопада 1861, Стара Весь, Галичина) — діяч католицької церкви і Ордену єзуїтів; доктор теології, викладач.
Біографія[ред. | ред. код]
Вступив до Товариства Ісуса 4 жовтня 1804 року в Полоцьку і протягом наступних двох років проходив випробування в Полоцькому навіціаті. Професор французької мови у Ворші (1806—1807) і регент канвікту у Вітебську (1807—1811)[1]. У 1811—1814 рр. був у складі 12 місіонерів, відправлених до Одеської місії, де розпочалася апостольська діяльність серед місцевих італійських і німецьких іммігрантів[2][3].
У 1814 р. повернувся до Білорусі. 2 лютого 1815 року склав вічні обіти. Працював у Полоцькій єзуїтській академії: професор св. Письма, церковної історії і стародавніх мов (1814—1816), іврит, грецька і французька (1818—1819), іврит та грецька мова, німецька література (1819—1820); декан факультету мов (1815—1817, 1818—1820) та цензор друкарні (1816—1817). У 1817—1818 рр. був регентом канвікту в Орші[1] .
Після вигнання єзуїтів з Російської імперії (1820) поїхав до Італії. Але у 1823 році переїхав до Галичини, де викладав св. Письмл, іврит та грецька мова в Старій Весі (1823—1826) та Тиньці (1826 —1831). Останні десятиліття свого життя страждав від хронічного захворювання[4].
Помер у Старій Весі 19 листопада 1861 року.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Catalogs SJ 1774—1829. Russiae (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2020. Процитовано 21 серпня 2020.
- ↑ Załęski, S. Jezuici w Polsce. T. 5, Jezuici w Polsce porozbiorowej 1773—1905. Cz. 1 : 1773—1820. — Kraków: W.L. Anczyc i sp, 1907. — s. 402—405.
- ↑ Инглот, М. Общество Иисуса в Российской Империи (1772—1820 гг.) и его роль в повсеместном восстановлении Ордена во всем мире / М. Инглот; пер. А. Н. Коваля. — М. : Институт философии, теологии и истории св. Фомы, 2004. — С. 183—184.
- ↑ а б Grzebień, L. (Ed.), Encyklopedia Wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy, 1996.
Джерела[ред. | ред. код]
- Інглот М. Товариство Ісуса в Російській імперії (1772—1820) та його роль у всебічному відновленні ордену у всьому світі / М. Інглот; провулок. А. Н. Коваль. — М. : Інститут філософії, теології та історії св. Фома, 2004. — 632 с.
- Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995 / oprac. L. Grzebień. — Краків: Wyd-wo WAM, 1996. — 882 с.
- Giżycki J. M. Матеріали до творів Польської академії та школи залежних / JM Giżycki. — Краків: Друк. W. Anczyca i spółki, 1905. — 288 с.
- Załęski S. Єзуїти в Польщі. Т. 5, Jezuici w Polsce porozbiorowej 1773—1905. Cz 1 : 1773—1820. — Kraków: WL Anczyc i sp, 1907. — 517 с.