Меломанія (альбом)

Меломанія
Студійний альбом
Виконавець	Бумбокс
Дата випуску	2005
Записаний	квітень 2005
Жанр	регі, акустичний рок, хіп-хоп
Тривалість	42:46
Мова	українська
Лейбл	2005 Music Factory Group 2005 Музыка Вдох 2006 Moon Records 2008 Монолит 2019 Aby Sho Music
Продюсер	Олексій Согомонов
Хронологія Бумбокс
Попередній Family Бізнес (2006) Наступний

«Меломанія» — дебютний студійний альбом українського музичного гурту «Бумбокс», що вийшов у 2005 році.

Гурт «Бумбокс» було створено вокалістом Андрієм Хливнюком та музикантами «Тартак» Андрієм Самойлом та Валентином Матіюком. Музиканти виконували пісні на тексти Хливнюка, аранжовані за допомогою акустичної гітари та діджея, поєднуючи вокал в стилі регі, гітарну музику та хіп-хоп. Дебютний альбом гурту «Меломанія» було записано в домашній студії в Києві протягом двох днів із обмеженим бюджетом.

Спочатку «Меломанію» розповсюджували самі музиканти, ставши відомими серед поціновувачів андеграундної музики, та отримавши можливість гастролювати по невеличких вітчизняних клубах. Згодом популярність гурту зросла і «Меломанію» неодноразово видавали на українських та російських рекорд-лейблах, найчастіше порівнюючи з творчістю харківського дуету «5'nizza». На пісні «Супер-пупер», «E-mail» та «Бобік» було знято відеокліпи.

Створення гурту

Альбом «Меломанія» став результатом співпраці трьох київських музикантів: вокаліста Андрія Хливнюка, гітариста Андрія Самойла («Мухи») та діджея Валентина Матіюка («Валіка»). Рушійною силою проєкту став Андрій Хливнюк, корінний черкащанин, який переїхав до Києва на початку 2000-х років. Він почав займатися музикою ще у рідних Черкасах, співав у декількох місцевих гуртах, зокрема в стріт-джазовому колективі «Dust Mix», а в Києві став учасником гурту «Графіт», де грав аж до 2004 року. Зі свого боку, Валентин Матіюк, який приїхав до столиці з Нововолинська, та Андрій Самойло, що до цього жив у Луцьку, протягом семи років разом грали у гурті «Тартак». Протягом року Хливнюк та Самойло разом знімали квартиру і згодом дізналися про музичні вподобання один одного, вирішивши створити щось разом. Для повноти складу їм був потрібен діджей, тому Самойло запросив колегу по «Тартаку» Валіка Матіюка. Так було створено перший склад гурту, який отримав назву «Бумбокс».

За основу музичного матеріалу новоствореного колективу було взято пісні Андрія Хливнюка, частину з яких він написав ще наприкінці 1990-х років у Черкасах. Деякі з композицій співак пропонував грати ще у «Dust Mix», але ті переважно виконували кавер-версії вже відомих хітів. Ще решту Хливнюк встиг записати із «Графітом», готуючись до виходу дебютного альбому «Чорний PR». Разом з Самойлом та Матіюком було створено нові аранжування, які можна було б виконати втрьох. Саунд нового гурту визначався складом інструментів та вподобаннями музикантів. Сам Хливнюк захоплювався гранджем, регі та хіп-хопом дев'яностих, «Муха» слухав рок-музику, а діджей Валік — був фанатом класичного хіп-хопу та важкої музики. Серед виконавців, які найбільш вплинули на саунд нового колективу, були Beenie Man, Пітер Тош, Everlast, «Fugees», «Soundgarden» та багато інших.

Запис альбому

Учасники запису

• «Бумбокс»:
  • Андрій Хливнюк — вокал, тексти,
  • Андрій «Муха» Самойло — гітара,
  • Валентин «Валік» Матіюк — ді-джей,
  • Олексій Согомонов — загальне керівництво, накази,
  • Борис Гінжук — керівництво.

---

• Музика — «Бумбокс».
• Тексти — Андрій Хливнюк.
• Фото — Parallax.
• Дизайн — Марік Джан.

З самого початку «Бумбокс» мав бути суто студійним сайд-проєктом, чиї поодинокі репетиції та концертні виступи узгоджувалися з графіком куди більш відомого «Тартака», де грали Самойло та Матіюк. Учасники «Бумбоксу» не ставили за мету досягти комерційного успіху, поєднуючи світові музичні тенденції із національним українським наповненням, а лише хотіли записувати ту музику, яка їм подобалася, не звертаючи увагу на формати та не очікуючи великих ротацій та шаленої популярності.

Подібно до написання та аранжування пісень, які відбувалися на квартирах музикантів «Бумбоксу», запис альбому також відбувався в домашніх умовах. На Оболоні було облаштовано студію Олега Артима, який грав у гурті «Фактично самі», а також був звукорежисером «ТНМК». Саме там, протягом двох діб та трьох студійних сесій загальною довжиною у 21 години, і було записано всі пісні. За першу добу було записано акустичну гітару, частину вокалу та партій діджея, а за другу — решту вокалу та музики. Запис обійшовся гуртові у 300 доларів. І хоча пісні ще можна було доопрацювати, в музикантів не залишалося грошей на студію, тому все залишили як є.

Список пісень

Список композицій

#	Назва	Тривалість
1.	«Бета-Каротин»	3:21
2.	«День»	4:40
3.	«Діагноз»	3:33
4.	«E-mail»	3:34
5.	«Гайки з Ямайки»	4:16
6.	«Почути»	4:38
7.	«Рожеві сиропи»	3:15
8.	«Супер-пупер»	2:56
9.	«Одна»	4:32
10.	«Бобік»	3:22
11.	«Зима»	4:29

Бонус-треки до видання «Moon Records»
#	Назва	Тривалість
12.	«Date with another ten»	3:29
13.	«Пісня для Китайського льотчика»	3:46

До дебютного альбому «Бумбоксу» увійшло одинадцять композицій. Надалі це число стало традиційним до гурту, бо наступні альбоми також містили по одинадцять пісень. Автором більшості текстів був сам Хливнюк, описуючи реальні події, які відбувалися з ним в Черкасах або Києві. Щодо музики, вона була міксом гітарної музики, вокалу в стилі регі та хіп-хопових бітів, які відображали індивідуальність смаків кожного з учасників тріо. Саме через мішанину стилів кінець кінцем платівка отримала назву «Меломанія».

Найстарішою з пісень, написаних Хливнюком, стала «Гайки з Ямайки», яку співак пропонував грати ще за часів «Dust Mix», а згодом (із робочою назвою «Reggi») вона була записана «Графітом». Аналогічна ситуація було з піснею «Одна»: ця лірична композиція про кохання без відповіді була до цього в репертуарі «Dust Mix» та «Графіту». «День» також можна почути на демо-версії графітівського «Чорного PR-у»: за словами автора, вона написана про те, як «зневіритися і остаточно усвідомити, що нічого не вийде». Стартова композиція «Меломанії» — «Бета-каротин», яку Хливнюк з Самойлом написали буквально «за десять хвилин» жартома на кухні — свого часу не сподобалася музикантам «Графіту», але тут стала у нагоді з новим аранжуванням.

Окрім повністю оригінального матеріалу, на альбом потрапила відверта «адаптація» реггі-хіта Боба Марлі «I Shot the Sheriff», яку переспівував улюблений Хливнюком Пітер Тош. Її назва «Бобік» та текст стали згадкою про невдалу спробу нанести графіті біля пам'ятника Леніну. У «Супер-пупер» поєднувалися враження від використання комп'ютерного месенджеру ICQ та музична стилістика «2-step garage». Серед інших тем, які надихали Хливнюка, той згадував київські зими («Зима»), вокалістку «Garbage» Шерлі Менсон («Рожеві сиропи»), згадки про поїздку в Крим («Почути») та культову комедію «Страх і огида в Лас-Вегасі» («E-mail»). Нарешті, пісня «Діагноз», з тексту якої було запозичено термін «меломанія», мала втілити «спробу записати на плівку радість цуценят, що заволоділи пристроєм і прослуховують рок, хіп-хоп, джаз, і розуміють, що захоплення триватиме все життя».

Початок гастролей

Після того, як «Меломанію» було записано, до команди «Бумбоксу» долучилися друзі музикантів — Олексій Согомонов та Борис Гінжук. Согомонов знав Хливнюка ще по Черкасам, був частиною гурту «Dust Mix», та попри основну роботу головним редактором журналу «X3M» хотів реалізувати себе як музичний продюсер, а Гінжук став концертним директором щойно створеного гурту. Не мавши на руках контракту на повноцінне видання альбому, музиканти самостіно тиражували копії платівки, «нарізаючи болванки», та роздавали їх якомога більшій кількості людей. Обкладинки до цих примірників створювали власноруч, тім більше що Хливнюк колись навчався у коледжі на графічного дизайнера, та роздруковували на дешевому чорно-білому принтері. Згодом гурт виділив 150 доларів на професійну фотосесію, яку зробив фотограф початківець, артдиректор журналу «FHM» Микола Степанченко, орендувавши апаратуру, світло, камеру та студію поруч зі ст. м. «Чернігівська». Окрім світлини, де троє музикантів сидять на велосипедах, що потім стала офіційною обкладинкою альбому, було створено ще декілька, в тому числі вп'ятьох — з Согомоновим та Гінжуком, — та зі старим музичним центром («бумбоксом») «GoldStar», який дав назву гурту.

На першому концерті «Бумбоксу» в Черкасах було близько 20-30 слухачів. Вже на другому, який відбувся в львівському клубі «Picasso» — зібралося декілька сотень шанувальників гурту. «Меломанія» на той час ще не була видана, тому для музикантів було несподіванкою, що у залі знали слова пісень та підспівували весь концерт, ще й викликавши гурт на біс. За словами Хливнюка, саме після цього концерту учасники «Бумбоксу» вперше усвідомили власну популярність. Вони продовжували грати в клубах та на днях міст, врешті решт презентували платівку в київському клубі «Бабуїн», а потім почали грати за кордоном. Маючи на руках лише 11 композицій, на концертах вони також влаштовували джем-сесії та грали кавер-версії відомих пісень. «Бумбокс» користувався шаленою популярністю серед організаторів, які радісно запрошували «нову сенсацію», знаючи, що на них добре продаватимуться квитки.

Учасники «Бумбокс» принципово ігнорували проплачені ефіри на радіостанціях та телебаченні, керуючись принципом «Не хочете — не крутіть». Проте якщо їх все ж запрошували, як, наприклад, у ранкове шоу «Підйом» на «Новому каналі», то музиканти з радістю брали в них участь. Згодом популярність гурту далася взнаки, їх перестали ігнорувати керівники музичних каналів та радіостанцій, і «Бумбокс» врешті решт потрапив на радіо та телебачення. За словами Андрія Хливнюка, він вперше почув свою пісню по радіо, коли їхав з дівчиною в таксі, почувши від неї: «Та лааадно, ти все-таки зробив це! Ти, блін, рок-зірка».

Відеокліпи

Кадри з відеокліпів «Супер-пупер», «E-mail» та «Бобік»

Перший кліп з «Меломанії» було вирішено знімати на пісню «Супер-пупер». Для цього музиканти позичили гроші в борг: 1 300 доларів виділив Борис Гінжук і ще 3 000 доларів — мати подруги Андрія Самойла, Насті Касілової. Режисером став відомий український кліпмейкер Віктор Придувалов, який до цього працював зі «Скрябіним», «Другою Рікою», «Океаном Ельзи» та «ТНМК». За сюжетом музиканти грали у приміщенні, де за їхніми спинами художники-графітники малювали на стіні величезний банер. Дебютний «сингл» дійсно став хітом, і кліп довго крутили на вітчизняних музичних телеканалах.

Другий кліп було знято тим самим Віктором Придуваловим на пісню «E-mail». Його знімали у Києві два дні, подорожуючи вулицями міста. Відео починається з епізоду, де особисті речі Хливнюка з балкону викидує його «дівчина» (яку зіграла та ж Настя Касілова), а серед них — не тільки платівки та акустична гітара, але й той самий «бумбокс» «GoldStar», знятий на першій фотосесії гурту. Далі Хливнюк їздить велосипедом по місту, а згодом до нього приєднуються «Муха» та «Валік»; ці велосипеди також можна побачити на обкладинці «Меломанії». Пізніше музиканти згадували, що провести цілий день в седлі було вкрай важко, до того ж Хливнюк впав, розірвавши червону футболку, яку довелося терміново лагодити, бо іншої такої не було.

Третій кліп на пісню «Бобік» став найдешевшим для гурту: його за 300 доларів зняв знайомий музикантів Олексій Кузик. Відео знімали декілька годин у покинутому підземному командному пункті, який мав імітувати в'язницю. Окрім музикантів, які вдавали з себе в'язнів (Хливнюк та «Муха») та прибиральника («Валік»), в ньому можна побачити двох інших учасників «сім'ї Бумбокс»: продюсер та звукорежисер Олексій Согомонов грав тюремного наглядача, а директор Борис Гінжук — пастора, що сповідує героя Хливнюка перед стратою на електричному стільці.

Вихід альбому

Альбомом «Бумбоксу» зацікавився лейбл «Real Records», на якому видавалися «Земфира» та «Мумий Троль». Попри довгі перемовини та обіцянки нечуваних грошей, запропонований контракт видався гуртові «кабальним» і домовитися не вдалося. Перший контракт було підписано з лейблом «Music Factory», який видавав «Меломанію» на касетах та компакт-дисках. За це гурт отримав шість тисяч доларів, більшу частину з яких витратили, віддавши борги за знімання кліпу «Супер-пупер». Проте лейбл розпорядився матеріалом не найкращим чином, швидко продавши основний тираж, але затримавши випуск додаткових примірників, які можна було б реалізувати під час пісенного конкурсу «Євробачення».

Обкладинка делюкс-видання

Після закінчення річного контракту права на видання «Меломанії» отримала компанія «Moon Records», яка до оригінального релізу додала ще дві пісні, записані під час концерту в московському клубі «Китайський льотчик Джао-Да»: «Date With Another Ten» та імпровізовану «Пісню для китайського льотчика». Окрім цього, видання «Moon Records» містило буклет з фотографіями гурту та текстами пісень, а також три оцифровані відеокліпи на пісні «Супер-пупер», «E-mail» та «Бобік».

Після успіху гурту, «Бумбоксу» запропонували видати «Меломанію» в Росії. Хоча Хливнюк та Согомонов спочатку не погоджувалися, після розмови з представниками лейблу «Вдох» було вирішено ризикнути та вийти на російський ринок. Продажі виявилися замалими, було реалізовано лише близько 200 примірників «Меломанії». Лише після того, як у «Бумбокса» вийшла друга платівка «Family Бізнес» із хітом «Вахтери», мейджор-лейбл «Моноліт» узгодив перевидання «Меломанії» та «Family Бізнес», які вийшли 10 червня 2008 року.

У 2019 році лейбл «Aby Sho Music» випустив «Меломанію» на грамофонній платівці. Окрім звичайного видання, існувала версія «пакунку для фаната», яка окрім червоно-чорного вінілу містила великий буклет, копію постера гурту 2005 року, сліпмат та стікери з символікою «Бумбоксу».

Рецензії

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело	Рейтинг
FHM
Music.com.ua

Одну з перших рецензій на «Меломанію» було опубліковано в журналі «FHM», а її автором став сам Олексій Согомонов, який зрецензував своїх підопічних. Согомонов підкреслив, що «Бумбокс» став першим вітчизняним гуртом з часів «5'nizza», хто вдало поєднував регі, джаз, хіп-хоп та фанк. Окрім цього в рецензії було відзначено чуттєвий вокал Хливнюка та жартівливо-іронічні тексти, а загальна оцінка «Меломанії» становила чотири зірки з п'яти.

В журналі «Афіша» реліз «Меломанії» на лейблі «Music Factory» назвали однією з найбільш обговорюваних подій української музики. На думку редакції, альбом став один з прикладів якісної незалежної попмузики, яку можна рекомендувати навіть закордонним слухачам, а головні хіти були досить привабливими для радіоротації.

Борис Барабанов («Коммерсантъ») звернув увагу на унікальну для пострадянського простору комбінацію хіп-хопових бітів та діджейських скретчів з акустичною гітарою, а також українську мелодійність, порівнявши «Бумбокс» із «Воплями Відоплясова», «Океаном Ельзи» та «ТНМК». Попри тексти пісень, написані українською мовою, Барабанов назвав платівку «дуже зрозумілою та близькою».

Журналіст російської версії журналу «Rolling Stone» Дмітрій Вебер утримався від того, щоб називати «Меломанію» альбомом року через нерівномірну якість матеріалу, відзначивши хітову «Супер-пупер» та стартову композицію «Бета-каротин», та запропонувавши дочекатися виходу наступного альбому «Бумбоксу».

На сайті «Music.com.ua» «Меломанію» оцінили на 8/10. Основною дійовою особою альбому було названо «музику» як таку, а пісні порівнювалися з окремими історіями з власними мінісюжетами. Найбільшою знахідкою для гурту вважався сам Хливнюк, та його манера виконання, що поєднувала ентузіазм, іронію та абсурдизм. «Меломанія в тому свіжому, грайливому, чарівному вигляді, в якому вона виявилася у „Бумбокса“, навіть досягнувши розмірів епідемії, не загрожує стати стихійним лихом, скоріше — національним надбанням. Аби меломанія не переросла в мегаломанію.» — резюмував оглядач.

Значення

«Меломанія» стала успішним дебютом для гурту, який розпочинався як сайд-проєкт музикантів «Графіту» та «Тартака», але згодом став основним для всіх трьох учасників «Бумбоксу». «Графіт» Андрій Хливнюка повністю розпався ще у 2004 році, а з «Тартака» Андрія Самойла та Валентина Матіюка звільнили у квітні 2005 році через участь в рекламному тендері, який призвів до конфлікту комерційних інтересів. І хоча «Меломанія» не відрізнялася показниками продажів, вона дозволила музикантам активно гастролювати, стати відомими в Україні та за її межами, відкривши гуртові шлях до великих лейблів. Вже другий альбом «Бумбоксу» «Family Бізнес», виданий на лейблі «Moon Records» разом з «Меломанією», став «золотим» в Україні та «платиновим» в Росії.

Коментуючи значення «Меломанії» через 15 років після виходу альбому, Хливнюк визнавав, що зараз «він не порадив би слухати цей альбом», бо його звучання було досить непрофесійним та застарілим. За роки існування саунд гурту змінився, став більш «роковим», і нові слухачі могли навіть не знати про існування тих, перших пісень, і про «хіп-хопову» еру в історії «Бумбоксу».