Мигаль Павло Костянтинович
Мигаль Павло Костянтинович | |
---|---|
Народився |
16 березня 1903 Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
Помер |
8 липня 1986 (83 роки) Кишинів, Молдавська РСР, СРСР |
Країна |
Російська імперія СРСР |
Діяльність | хімік, викладач університету |
Alma mater | ХІНО (1930) |
Заклад |
Харківський державний університет імені А. М. Горького Об'єднаний український державний університет Чернівецький державний університет Кишинівський державний університет |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор хімічних наук (1949) |
Науковий керівник | Мухін Г. Є. |
Партія | ВКП(б) |
Війна | Друга світова війна |
Павло Костянтинович Мигаль (також Мігаль; 16 березня 1903, Митьки, Золотоніський повіт, Полтавська губернія — 8 липня 1986, Кишинів) — радянський український учений, хімік, професор. Завідувач кафедри фізичної хімії у Об'єднаному українському, Чернівецькому та Кишинівському державних університетах. Декан хімічного факультету Чернівецького державного університету (1951—1953). Фахівець з адсорбції парів та газів.
Павло Мигаль народився 16 березня 1903 року у селі Митьки Золотоніського повіту Полтавської губернії[К 1]. Старший брат астронома-геодезиста Миколи Мигаля[1].
Член комуністичної партії з 1927 року[2]. Вищу освіту здобував у Харківському інституті народної освіти ім. О. Потебні, який закінчив у 1930 році. Був учнем хіміка Гліба Мухіна[3]. З 1934 року працював на кафедрі фізичної хімії Харківського державного університету, одночасно керував спеціальною лабораторією у Науково-дослідному інституті хімії при Харківському державному університеті[4][1]. Входив до складу редколегії журналу «Труди Інституту хімії Харківського державного університету»[5].
На початку Німецько-радянської війни Павло Мигаль добровольцем увійшов до складу Університетського батальйону Дивізії народного ополчення Дзержинського району Харкова[6]. Пізніше разом з іншими науковцями Харківського державного університету був евакуйований до Кзил-Орди. На новому місці, у 1941 році, очолив кафедру фізичної хімії університету (з 1942 року Об'єднаний український державний університет). На той момент мав вчене звання доцента. Робота Мигаля в Об'єднаному українському державному університеті була відмічена почесною грамотою Президії Верховної Ради Казахської РСР[К 2][7][1].
Під час реевакуації став одним викладачів університету, які, з метою відновлення вишів Західної України, не повернулися до Харкова[8]. У 1944 році перейшов на роботу до Чернівецького державного університету, де став першим завідувачем кафедри фізичної хімії. На сайті кафедри зазначається, що Павло Мигаль доклав великих зусиль для її формування і вчений характеризується як активний організатор[9]. У 1949 році отримав вчене звання професора, а через два роки, за сумісництвом, очолив хімічний факультет університету. З 1953 року працював у Кишинівському університеті, де також очолював кафедру фізичної хімії. У 1973 році залишив посаду завідувача і став професором кафедри, того ж року отримав звання Заслуженого працівника вищої школи Молдавської РСР. Наступного року пішов на пенсію[10][2][1].
Помер Павло Мигаль 8 липня 1986 року у Кишиневі[1].
Павло Мигаль займався питаннями хімічної теорії розчинів, фізико-хімічного аналізу розчинів і електролітів, хімії кінетики й аналізу. Досліджував хімічні процеси у змішаних розчинах за результатами яких утворювалися комплексні з'єднання.Також його інтереси стосувалися проблем обміну адсорбції парів та газів. Зокрема досліджував адсорбцію пару природними та штучними адсорбентами, рівноважну адсорбцію, структурно-адсорбційні властивості глинистих порід Молдови та синтез цеолітів із трепелу. Ним була розроблена узагальнена теорія полімолекулярної адсорбції з додатковими верхніми кулями в активних центрах пористих сорбентів. Павло Мигаль, разом зі своїми співробітниками, запропонував використовувати для освітлення та стабілізації виноградних вин та плодово-ягідних соків мінеральний адсорбент[1][9][2].
Перебуваючі в евакуації, разом з доцентом Олександром Давидовим, займався питанням очищення бавовняної олії, в результаті чого був створений спеціальний пристрій[11].
Павло Мигаль захистив 1 липня 1948 року дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора хімічних наук за темою «Адсорбція індивідуальних пар та їх сумішей» (рос. Адсорбция индивидуальных паров и их смесей). Офіційними опонентами на захисті були професори Андрій Фрост та Євген Гапон[12]. Наступного року Мигалю був присвоєний відповідний науковий ступінь та вчене звання професора[1].
Всього Павло Мигаль був автором близько 150 наукових праць. Список вибраних публікацій згідно з «Советская Молдавия. Краткая энциклопедия» та «Енциклопедія сучасної України», всі праці у співавторстві[2][1]:
- Поглощение паров бензола твердыми адсорбентами // Труди Інституту хімії. 1936. Т. 2
- Устойчивость лимоннокислых комплексов некоторых металлов // Журнал неорганической химии. 1958. Т. 3, вып. 2
- Исследование комплексообразования кадмия с тиомочевиной в растворах изопропилового спирта // Журнал неорганической химии. 1969. Т. 14, вып. 4
- К характеристике битумоидов юрских и палеозойских отложений Молдавии по данным инфракрасной спектроскопии // Известия Академии наук Молдавской СССР. Серия биологических и химических наук 1971. № 6
- Распределение ванадиезо-никелевых порфироновых комплексов в битумоидах и нефтях Молдавии // Геохимия. 1972. № 7
- Полярографическое исследование простых и смешанных комплексов кадмия с моноэтаноламином и этилендиамином в водно-метанольных средах // Журнал неорганической химии. 1974. Т. 19, вып. 2, 4
- Исследование простых и смешанных комплексов кадмия с тиомочевиной и галогенами в водно-спиртовых растворах // Журнал неорганической химии. 1977. Т. 22, № 10
- Термодинамика образования смешаннолигандных комплексов меди (II) с ароматическими и а-аминокислотами // Журнал неорганической химии. 1978. Т. 23, вып. 6
- Исследование смешанного комплексообразования серебра с тиомочевиной и роданид-ионами в водно-ацетоновых растворах // Журнал неорганической химии. 1981. Т. 26, вып. 10
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Казахської РСР (25 квітня 1944)[7]
- Заслужений працівник вищої школи Молдавської РСР (1973)[2]
- ↑ а б в г д е ж и Тевтуль, Ксенофонтов, 2018, с. 362.
- ↑ а б в г д Нирка, 1982, с. 380.
- ↑ Мухін Гліб Євгенович (1888-1932). nuph.edu.ua. Національний фармацевтичний університет. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 27 липня 2022.
- ↑ Красовицкий, 2008, с. 175.
- ↑ Мчедлов-Петросян, 2004, с. 20.
- ↑ Журавский, Зайцев, Мигаль, 1989, с. 26.
- ↑ а б Журавский, Зайцев, Мигаль, 1989, с. 85.
- ↑ Журавский, Зайцев, Мигаль, 1989, с. 108.
- ↑ а б Історія кафедри фізичної хімії. www.physchem.chnu.edu.ua. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Архів оригіналу за 27 липня 2022. Процитовано 27 липня 2022.
- ↑ Чернівецький державний університет, 1975, с. 161.
- ↑ Журавский, Зайцев, Мигаль, 1989, с. 76—77.
- ↑ Перечень докторских и кандидатских диссертаций, 1949, с. 171.
- Журавский Ю. И. Харьковский университет в годы Великой Отечественной войны : [рос.] / Журавский Ю. И., Зайцев Б. П., Мигаль Б. К. — Харьков : Вища школа, 1989. — 152 с. — ISBN 5-11-000702-0.
- Красовицкий Б. М. Воспоминания : [рос.]. — Харьков : Фолио, 2008. — 732 с. — ISBN 978-966-03-4468-6.
- Мчедлов-Петросян Н. О. Химия в Харьковском университете : [рос.] // Вісник Харківського університету : жур. — 2004. — Вып. 11 (34), № 626. — С. 5—34.
- Нирка Е. А. Мигаль Павел Константинович // Советская Молдавия. Краткая энциклопедия : [рос.]. — Кишинёв : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 380. — 709 с.
- Тевтуль Я. Ю., Ксенофонтов Й. В. Мигаль Павло Костянтинович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — С. 362. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8346-6.
- Перечень докторских и кандидатских диссертаций, защищенных в МГУ в 1948 г. (физико-математические и естественные науки) : [рос.] // Вестник Московского университета : жур. — 1949. — № 3. — С. 169—177. — (Серия физм.-матем. и естеств. наук).
- Чернівецький державний університет / голова редколегії К. О. Червінський. — Вища школа : Львів, 1975. — 192 с.
- Мигаль Павел Константинович. Банк патентов РФ на изобретения и промышленные образцы ФИПС Роспатента (рос.). PatentDB.ru. Архів оригіналу за 29 липня 2022. Процитовано 29 липня 2022.
|
- Народились 16 березня
- Народились 1903
- Уродженці Золотоніського повіту
- Померли 8 липня
- Померли 1986
- Померли в Кишиневі
- Доктори хімічних наук
- Члени КПРС
- Радянські хіміки
- Українські хіміки
- Радянські військовики Другої світової війни
- Науковці Державного університету Молдови
- Викладачі Чернівецького університету
- Науковці Чернівецького університету
- Викладачі Харківського університету
- Випускники Харківського університету
- Заслужені працівники вищої школи Молдавської РСР
- Молдовські хіміки