Микола Денько

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Денько
Народився 29 листопада 1905(1905-11-29)[1]
Босько, Гміна Босько, Сяноцький повіт, Республіка Польща
Помер 14 квітня 1991(1991-04-14) (85 років)
Краків, Республіка Польща
Поховання Головний цвинтар у Перемишліd
Країна  Республіка Польща
Діяльність священник, педагог
Alma mater Перемишльська греко-католицька семінарія, Українська папська колегія святого Йосафата, Папський Урбаніанський університет і Папський університет святого Томи Аквінського
Науковий ступінь доктор філософії
Знання мов польська і українська
Конфесія Українська греко-католицька церква

Микола Денько (29 листопада 1905, Босько — 14 квітня 1991, Краків) — український греко-католицький священник, доктор філософії, в'язень польських комуністичних тюрем; душпастир українців греко-католиків у Кракові.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 29 листопада 1905 року в Боську в сім'ї Івана Денька і його дружини Розалії. Навчався у Державній гімназії Королеви Софії в Сяніку, де склав іспит зрілості 18 травня 1926 року.[2] Після закінчення гімназії вступив до греко-католицької духовної семінарії в Перемишлі, а потім був призначений на навчання до Рима. У Римі проживав в Українській Папській колегії святого Йосафата (прибув на студії 14 листопада 1926, а виїхав з колегії 6 липня 1932), а навчався в Урбаніанському університеті (1926—1928), де здобув докторат з філософії (27 червня 1928)[3] , та в Університеті Анджелікум, де здобув ліценціат з богослов'я. Висвячений 18 жовтня 1931 року в Римі.[4]

Після римських студій о. Денько повернувся до Перемишля, де став викладачем та духівником у місцевій греко-католицькій духовній семінарії. З 1939 року був каноніком Перемишльської греко-католицької капітули. Німецьку окупацію перебув у Перемишлі.

На рубежі 1945 та 1946 років виїхав (завдяки чому уникнув депортації до СРСР) на лікування до Кракова, де допомагав у місцевій греко-католицькій парафії. Також уникнув арешту в травні 1947 року, коли комуністичні органи безпеки організували «котел» у приміщенні парафії, і протягом наступних п'яти років переховувся як капелан у жіночих римо-католицьких монастирях поблизу Варшави. Підтримував контакти з іншими греко-католицькими священниками.

Отець Микола Денько був заарештований у 1952 році і засуджений у 1953 році військовим окружним судом Варшави до 12 років ув'язнення, втрати громадських прав на 5 років та конфіскації всього майна (разом з ним були засуджені отці василіяни Павло Пушкарський та Пасив Шевага). За амністією вирок було зменшено до 8 років позбавлення волі. Утримуваний у в'язницях Варшави, Штума, Равича та Вронок. Звільнений у 1956 році[5].

Після звільнення з в'язниці він майже рік лікував своє здоров'я, пошкоджене ув'язненням, а потім приїхав до Кракова, де розпочав відновлення греко-католицької парафії, що закінчилося з половиною успіху. Навесні 1958 року він почав служити Літургії в греко-католицькому обяді в каплиці св. Дороти в костелі святої Катерини (ці обов'язки він виконував упродовж 33 років). У той же час, через кілька років, він розпочав служити недільні Богослужби у Катовицях, а іноді і в інших греко-католицьких парафіях по всій Польщі.

Помер 14 квітня 1991 року в Кракові, похований 18 квітня 1991 року на головному кладовищі в Перемишлі, у горбівці греко-католицької капітули на цвинтарі по вул. Словацького в Перемишлі.[6]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка отцю Миколі Деньку. Краків, церква Воздвиження Святого Хреста. Фото 2021 р.

В 2013 р. у церкві Воздвиження Святого Хреста у Кракові настоятелем о. Петром Павлище та парафіянами встановлено моморіальну дошку в пам'ять про о. Миколу Денька[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ MAK
  2. ↑ XXXIX. Sprawozdanie Dyrekcji Państwowego Gimnazjum im. Królowej Zofji w Sanoku za rok szkolny 1925/1926 [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]. — Sanok 1926. — S. 13.
  3. ↑ Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]… — P. 230.
  4. ↑ Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]… — P. 136.
  5. ↑ Parafia grekokatolicka w Krakowe. Przeszłość i teraźniejszość. — 2018. — 73 s. oraz foto.
  6. ↑ Парнікоза, Іван. Гробовець греко-католицької перемишльської капітули. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
  7. ↑ Парнікоза, Іван. Краків для українця. Частина 6. Від занепаду до відродження: 1945-2013 рр. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Микола_Денько&oldid=40180926