Михальчук Віктор Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михальчук Віктор Олексійович
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження 9 травня 1982(1982-05-09)
Піддубці
Смерть 25 серпня 2014(2014-08-25) (32 роки)
Кутейникове
Поховання Луцький район
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Олексі́йович Михальчу́к (1982—2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1982 року в селі Піддубці (Луцький район, Волинська область). Протягом 1999—2004 років навчався в Буковинському державному фінансово-економічному інституті — кафедра військової підготовки. В 2002—2003 роках — командир механізованого взводу на БМП.

В часі війни — заступник командира роти, 51-а окрема механізована бригада.

Вночі з 24 на 25 серпня 2014-го у бою за Іловайськ зник безвісти в районі Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні у районі Березне — Оленівка під постійним артилерійським обстрілом.

Похований із військовими почестями як тимчасово невстановлений захисник України у Дніпропетровську. Після встановлення особи за тестом ДНК 5 серпня 2015-го перепохований в селі Піддубці.[1]

Без Віктора лишилась дружина Наталія Миколаївна Михальчук і дві доньки дружини від першого шлюбу — з них Ангеліна Ковальчук 2006 р.н.[2]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

  • 15 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 10, місце 5
  • Вшановується 25 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]
  • Рішенням Волинської обласної ради від 10.12.2020 № 2/21 присвоєно звання «Почесний громадянин Волині» (посмертно).[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]