Москаленко Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Москаленко Іван Іванович
Народився 1907[1]
Київ, Російська імперія
Помер квітень 1982[1]
Москва, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність воєначальник
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання генерал-лейтенант
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Кутузова II ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією»

Іван Іванович Москаленко (1907—1982) — помічник начальника ГУКР СМЕРШ НКО — МВС СРСР з 26 травня 1943 до 4 травня 1946, генерал-лейтенант (1944).

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився в українській селянській родині. З травня 1921 працював у господарстві вітчима у селі Янковичі Київської губернії. З липня 1923 навчався в сільськогосподарській профшколі на станції Боярка.

У РСЧА з серпня 1925. У вересні 1928 закінчив Київську військово-піхотну школу, командував взводом 89-го стрілецького полку 30-ї стрілецької дивізії Українського військового округу. З липня 1930 курсант Оренбурзької військової школи льотчиків і льотних спостерігачів. Після її закінчення в грудні 1931 викладав в 9-й військовій школі льотчиків і льотних спостерігачів в Українській РСР. З липня 1933 старший льотчик-спостерігач, флагштурман 50-ї авіабригади Ленінградського військового округу, з березня 1934 флагштурман авіазагону 1-ї штурмової авіаескадрильї ОКДВА, з лютого 1935 начальник штабу 140-го авіазагону ОКДВА, з червня 1937 помічник начальника опервідділення штабу 50-й авіабригади ОКДВА, з серпня 1937 начальник штабу 31-ї штурмової авіаескадрильї ОКДВА. З грудня 1937 слухач Військової академії ім. М. В. Фрунзе.

Член ВКП(б) з травня 1939.

Служба в органах державної безпеки СРСР[ред. | ред. код]

В органах держбезпеки з червня 28 червня 1939, помічник начальника 4-го відділу (особливого) ГУДБ НКВС СРСР, одночасно з 22 жовтня 1940 начальник 1-го відділення, до 13 лютого 1941. Помічник начальника 3-го Управління НКО СРСР, начальник 1- го відділу з 13 лютого до 17 липня 1941. Помічник начальника Управління особливих відділів НКВС СРСР, начальник 1-го відділу з 22 серпня 1941 до 29 квітня 1943. Помічник начальника ГУКР СМЕРШ НКО — МВС СРСР з 26 травня 1943 до 4 травня 1946. Помічник начальника 3-го Головного управління МГБ СРСР, начальник 1-го відділу з 4 червня 1946 до 2 січня 1952. Заступник начальника УКР МДБ по Білоруському військовому округу з 2 січня 1952 по березень 1953. Заступник начальника Відділу контррозвідки — Особливого відділу МВС по Білоруському військовому округу з березня 1953 по 1954. 7 липня 1954 звільнений з органів КДБ за фактами дискредитації. Проживав у Москві.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Леніна (24 листопада 1950),
  • 3 ордени Червоного Прапора (20 січня 1943, 31 липня 1944, 6 листопада 1945),
  • орден Кутузова II ступеня (25 березня 1945),
  • 2 ордени Вітчизняної війни I ступеня (28 жовтня 1943 року, 13 вересня 1945),
  • орден Червоної Зірки (3 листопада 1944),
  • 9 медалей.

Посилання[ред. | ред. код]


  1. а б в Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954Мемориал, 2010. — ISBN 966-95519-0-0