Москвін Іван Михайлович (партійний діяч)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Москвін Іван Михайлович
Народився 16 (28) січня 1890 або 1890
Твер, Російська імперія
Помер 27 листопада 1937(1937-11-27) або 1937
Поховання Нове Донське кладовище
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Q28666742?
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Партія ВКП(б)

Іван Михайлович Москвін (28 січня 1890(18900128), місто Твер, тепер Російська Федерація — розстріляний 27 листопада 1937, місто Москва, Російська Федерація) — радянський партійний діяч, завідувач організаційно-розподільного відділу ЦК ВКП(б), начальник сектора кадрів — заступник голови ВРНГ СРСР, секретар Північно-Західного бюро РКП(б), член ЦВК. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1923—1927 роках. Член ЦК ВКП(б) у 1927—1934 роках. Член Комісії радянського контролю при РНК СРСР у 1934—1937 роках. Член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) з 19 грудня 1927 по 26 січня 1934 року. Кандидат у члени Секретаріату ЦК ВКП(б) з 19 грудня 1927 по 2 жовтня 1932 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині конторського службовця і домогосподарки. З грудня 1904 по 1909 рік був репетитором у місті Твері. У 1909 році закінчив Тверську класичну гімназію.

У 1909—1914 роках — студент Санкт-Петербурзького гірничого інституту, закінчив два з половиною курси. Одночасно з 1909 по 1914 рік працював репетитором у Санкт-Петербурзі.

Член РСДРП(б) з осені 1911 року.

У 1912—1914 роках — член Санкт-Петербурзького комітету РСДРП. Перед початком Першої світової війни в 1914 році був включений до складу Російського бюро ЦК РСДРП. Переслідувався російською царською владою.

З літа 1914 по весну 1916 року — технік-кресляр Геологічного комітету в Петрограді.

З літа 1916 по лютий 1917 року — технік із ґрунтів Геологічного комітету в Баку.

У 1917—1918 роках — партійний організатор, голова Залізничного районного комітету РСДРП(б) Петрограда. У 1917—1919 роках — член Петроградського міського комітету РКП(б).

У 1918—1920 роках — член колегії, завідувач обліково-розподільного відділу Політичного управління Петроградського військового округу, начальник Петроградського відділення Головного політичного управління Народного комісаріату шляхів сполучення РРФСР.

У квітні — серпні 1921 року — завідувач відділу управління виконавчого комітету Петроградської губернської ради.

У жовтні 1921 — травні 1923 року — завідувач організаційного відділу, секретар Петроградського губернського комітету РКП(б).

У травні 1923 — березні 1926 року — завідувач організаційного відділу Північно-Західного бюро РКП(б) (ВКП(б)). Одночасно з травня 1923 по 1924 рік — заступник секретаря, в 1924 — березні 1926 року — секретар Північно-Західного бюро РКП(б) (ВКП(б)) у Ленінграді.

25 березня 1926 — 5 січня 1930 року — завідувач організаційно-розподільного відділу ЦК ВКП(б).

5 січня — 14 листопада 1930 року — завідувач відділу розподілу адміністративно-господарських та профспілкових кадрів ЦК ВКП(б).

У листопаді 1930 — лютому 1932 року — начальник сектора кадрів — заступник голови Вищої ради народного господарства (ВРНГ) СРСР, керівник групи із пропаганди технічних знань.

У лютому 1932 — березні 1934 року — начальник сектора кадрів — член колегії Народного комісаріату важкої промисловості СРСР, керівник групи із пропаганди технічних знань.

У березні 1934 — листопаді 1935 року — член Бюро, керівник групи машинобудування Комісії радянського контролю при РНК СРСР. У листопаді 1935nbsp;— червні 1937 року — керівник групи важкої промисловості Комісії радянського контролю при РНК СРСР.

14 червня 1937 року заарештований органами НКВС у Москві. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 27 листопада 1937 року до страти, розстріляний того ж дня. Похований на Донському цвинтарі Москви.

11 липня 1956 року посмертно реабілітований, у 1956 року відновлений у партії.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]