Мохнач (городище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Городище «Мохнач»
Статус пам'ятка археології національного значення
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область, Зміївський район
Населений пункт с. Мохнач
Тип городище
Історія
Датування середина V ст. до н. е. – XIX ст. н. е.
Городище «Мохнач». Карта розташування: Україна
Городище «Мохнач»
Городище «Мохнач»
Городище «Мохнач». Карта розташування: Харківська область
Городище «Мохнач»
Городище «Мохнач»

Городище Мохнач — пам'ятка археології національного значення, охоронний № 200022-Н, взятий під охорону держави Постановою КМУ № 928 від 03.09.2009.

Датування

[ред. | ред. код]

Середина V ст. до н. е. — XIX ст. н. е.

Площа

[ред. | ред. код]

Загальна ≈12,5 га

Розташування

[ред. | ред. код]

На високому мисі правого берега Сіверського Дінця, який утворювався заплавою Дінця і глибоким розлогим яром, по якому ще з кінця ХХ ст. ще протікала річка Мохначка.

Історія дослідження

[ред. | ред. код]

Городище в с. Мохнач згадується ще на початку XVII ст. в «Книга Великому Кресленню» (1627 р.). В 1830-ті рр. воно вперше було оглянуто викладачем Харківського імператорського університету Вадимом Пассеком. Розкопки на ньому розпочалися лише в середині ХХ ст. Спочатку Борис Рибаков у 1950 р., а згодом і Борис Шрамко[1] (1953 р.) провели тут незначні за обсягом  розкопувальні роботи. В сезоні 1954 р. невеликий загін на чолі зі Світланою Плетньовою[2] продовжив роботи на городищі, в тому числі і в одному з розкопів Бориса Шрамка. Протягом дванадцяти сезонів (1999—2001, 2005—2008, 2010, 2012—2015 рр.) роботи на городищі здійснювала Середньовічна експедиція Харківського національного педуніверситету під керівництвом Володимира Колоди[3]. У 2001 р. проводилися ґрунтознавчі дослідження (В. В. Колода, Ф. М. Лісецький, Ю. Г. Чендєв)[4].

Опис

[ред. | ред. код]

Городище має форму витягнутого із півдня на північ трикутника і оточене п'ятьма валами і складається із 5-ох дворищ. З центра села на городище веде ґрунтова дорога, яка перетинає його з півдня на північ, розрізаючи всі захисні лінії.

Територія городища використовувалась для господарчих потреб із пізньої бронзової доби (бондарихинська культура).

В середини V ст. до н. е.  на території мису прийшло скіфоїдне населення, яке почало будівництво захисних ліній городища: частина вузького мису була відсічена ровом і напільним ґрунтовим валом, вали посилені ескарпами та, подекуди, ровом. Це городище проіснувало до кінця IV ст. до н. е.[5][6][7][8].

Після тисячолітнього запустіння на городище приходить нечисленна група ранньослов'янського населення (пеньківська культура, VI — початок VII ст. н. е.), вони проживали під захистом оборонних ліній попередньої епохи.

Наступний етап фортечного будування пов'язано із племенами салтівської археологічної культури (II половина VII — І половина Х ст. н. е.). В цей період північний вал був дещо посилений дерев'яно-глиняною конструкцією, а північно-східна та північно-західна ділянки загального периметру посилені ґрунтово-кам'яним насипом, який ніс на собі дерев'яну стіну. В той же час у південній частині була створена цитадель, яка оточувалася дерев'яною стіною на основі нового кам'яно-ґрунтового насипу, для цього в на південь від початкового північного валу був створений ще один вал, перед яким у західній частині був викопаний рів, а в якості рову у східний частині слугував природний яр.

В часи існування тут протягом середини Х — середини ХІ ст. н. е. невеликої групи роменського населення (літописні сіверяни переддержавного періоду) у південній частині мису городища було створено ще три поперечні лінії захисту. Основою їх був ґрунтовий вал, перед яким розташовувався рів (в усіх випадках у східній частині ці рови переходили у природні яри). Зараз найбільш південна лінія захисту візуально не простежується. Деякі матеріали свідчать, що територію городища відвідувало й населення давньоруського часу[5][6][7][8][9].

З XVII ст. південна частина пам'ятки використовувалася як цвинтар, на якому стояла дерев'яна капличка та заглиблена господарча будівля. Північне дворище, принаймні з ХІХ ст. до середини ХХ ст. використовувалася для сільськогосподарських потреб і підлягало глибокий оранці. В роки Другої світової війни по південній частині пам'ятки проходила лінія оборони німецьких військ, про що свідчать рештки окопів та вогневих точок[10].

Сучасне використання

[ред. | ред. код]

В південній частині розташований сучасний цвинтар, північно-західна частина використовується для сінокосу та під пасовище, північно-східна частина вкрита штучними листяними лісонасадженнями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Шрамко Б. А. Отчёт об археологических  разведках и раскопках Харьковского государственного университета в . — Харьков, 1954 / Архів ІА НАН України. — № 1953/19. — С. 11–15.
  2. ↑ Плетнёва С. А. Отчёт о работе Северо-Донецкого отряда Таманской экспедиции ИИМК АН СССР летом . — Машинопись. — М., 1954 // Архів ІА РАН. — Р. 1. — № 1025. — С. 1–25.
  3. ↑ Колода В. В., Колода Т. О. Старожитності с. Мохнач та його округи / В. В. Колода, Т. О. Колода // Археологічний літопис лівобережної України. — 2001. — Ч. 2. — С. 42–45.
  4. ↑ Лисецкий Ф. Н., Голеусов П. В. Датировка почв разновозрастных поверхностей городища Мохнач почвенно-хронологическим методом / Ф. Н. Лисецкий, П. В. Голеусов // Археологічні відкриття в Україні 2001—2002 рр. — К., 2003, Вип. 5. — С. 160—165.
  5. ↑ а б Колода В. В. Отчет об археологических исследованиях Средневековой археологической экспедиции ХГПУ им. Г. С. Сковороды в с. Мохнач на Харьковщине / Архів ІА НАН України. — № 1999/99. — С. 2–18.
  6. ↑ а б Колода В. В. Отчет об археологических исследованиях Средневековой археологической экспедиции ХГПУ им. Г. С. Сковороды в с. Мохнач на Харьковщине / Архів ІА НАН України. — № 2000/95. — С. 2–14.
  7. ↑ а б Колода В. В. Отчёт о полевых исследованиях Средневековой археологической экспедиции ХГПУ им. Г. С. Сковороды в с. Мохнач на Харьковщине / Архів ІА НАН України. — № 2001/29. — С. 2–26.
  8. ↑ а б Колода В. В., Свистун Г. Е. Отчет о работе особого отряда Средневековой археологической экспедиции ХГПУ им. Г. С. Сковороды в с. Мохнач на Харьковщине / Архів ІА НАН України. — № 2001/28. — С. 2–9.
  9. ↑ Колода В. В., Свистун Г. Е. Отчёт о работе Средневековой экспедиции Харьковского национального педагогического университета в 2005 году (городища Мохнач и Водяное, Змиевской район Харьковскаой обл.) / Архів ІА НАН України. — № 2005/6. — С. 27–60.
  10. ↑ Колода В. В. Археологические исследования Харьковского педуниверситета в 2005 г. / В. В. Колода // Археологічні дослідження в Україні 2004—2005. — Вип. 8. — К.–Запоріжжя: ІА НАН України, Дике Поле, 2006. — С. 213—216.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Горбаненко С. А., Колода В. В. Сільське господарство на слов'яно-хозарському порубіжжі. — К.: Інститут археології НАН України, 2013. — С. 22–24, 49–68, 75–116, 190—191.
  • Колода В. В. Житло із жертовником на Мохначанському городищі / В. В. Колода // Археологічний літопис Лівобережної України. — Полтава, 2001. — Ч. 1. — С. 42–46.
  • Колода В. В. Усадьба средневекового кузнеца на Мохначанском городище / В. В. Колода // Хазарский альманах. — 2002. — Т. Ι. — С. 69–78.
  • Колода В. В. Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динамка заселення його округи / В. В. Колода // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 9–15.
  • Колода В. В. Техника создания славянских оборонительных линий на городище Мохнач как отражение межэтнических контактов в раннем средневековье / В. В. Колода // Древности Юга России: памяти А. Г. Атавина. — М.: ИА РАН: ТАУС, 2008. — С. 311—323.
  • Колода В. В. Жилище и мастерская гончара на городище Мохнач / В. В. Колода // Верхнедонский археологический сборник. — Вып. 5. — Липецк: ЛГПУ, 2010. — С. 149—163.
  • Колода В. В. Житло зі схованкою речей на городищі Мохнач / В. В. Колода  // Археологія. — 2011 — № 4. — С. 91–98.
  • Колода В. В. Скифские материалы городища Мохнач (по материалам новейших исследований) / В. В. Колода // Древности Восточной Европы. Сборник научных трудов к 90-летию Б. А. Шрамко. — Харьков: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2011. — С. 169—178.
  • Колода В. В., Горбаненко С. А. Сельское хозяйство носителей салтовской культуры в лесостепной зоне. — К.: Институт археологии НАН Украины, 2010. — С. 16–19, 45–60, 76–94, 108—157.
  • Колода В. В., Колода Т. О. Старожитності с. Мохнач та його округи / В. В. Колода, Т. О. Колода // Археологічний літопис лівобережної України. — 2001. — Ч. 2. — С. 42–45.
  • Свистун Г. Е. Исследования восточного участка обороны Мохначанского городища / Г. Е. Свистун // Проблеми історії і археології України: Збірник матеріалів міжнародної наукової конференції. — Харків, 2003 — С. 77–81.
  • Свистун Г. Е., Чендев Ю. Г. Восточный участок обороны Мохначанского городища и его природное окружение в древности / Г. Е. Свистун, Ю. Г. Чендев // АЛЛУ, 2002/2–2003/1. — С. 130—135.
  • Чендев Ю. Г., Колода В. В. Архитектура земляных валов городища Мохнач с точки зрения палеографии и почвенной геохимии / В. В. Колода, Ю. Г. Чендев // Археологічні відкриття в Україні 2002—2003 рр. — К., 2004, Вип. 6. — С. 337—340.
  • Колода В. В. Отчет о работе Средневековой экспедиции Харьковского национального педагогического университета в 2006 году / Архів ІА НАН України. — № 2006/29. — С. 24–50.
  • Колода В. В., Квитковский В. И. Отчет о работе Средневековой экспедиции Харьковского национального педагогического университета в 2007 году / Архів ІА НАН України. — № 2007/135. — С. 36–75.
  • Колода В. В., Квитковский В. И. Отчет о работе Средневековой экспедиции Харьковского национального педагогического университета в 2008 году. (селище Пятницкое-І и городище Мохнач в Харьковской области) / Архів ІА НАН України. — № 2008/91. — С. 34–61.
  • Колода В. В. Отчёт о работе Средневековой экспедиции Харьковского национального педагогического университета в 2010 году (городища Мохнач и Коробовы Хутора в Змиевском районе Харьковской области) / Архів ІА НАН України. — № 2010/132. — С. 8–47.
  • Колода В. В. Отчёт о работе Средневековой экспедиции Харьковского национального педагогического университета в 2012 году (городище Мохнач, Змиевской район Харьковской области) / Архив ИА НАН Украины. — № 2012/б.н. — С. 7–34.
  • Колода В. В. Отчёт о работе Средневековой экспедиции Харьковского национального педагогического университета в 2013 году (городища Мохнач и Водяное, Змиевской район Харьковской обл.) / Архів ІА НАН України. — № 2013/б.н. — С. 8–31.
  • Колода В. В., Свистун Г. Е. Отчёт о работе Средневековой экспедиции Харьковского национального педагогического университета в 2014 году (городища Мохнач и селище Мохнач–П, Змиевской район Харьковскаой обл.) / Архів ІА НАН України. — № 2014/б.н.. — С. 7–30.
  • Колода В. В. Отчёт о работе Средневековой экспедиции Харьковского национального педагогического университета в 2015 году (городище Мохнач и селище Мохнач-П, Змиевской район Харьковской обл.) / Архів ІА НАН України. — № 2015/б.н. — С. 8–38.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мохнач_(городище)&oldid=38195888