Мухаммед аль-Бадр
| Мухаммед аль-Бадр араб. محمد البدر بن أحمد حميد الدين | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 18 — 26 вересня 1962 року | |||
| Попередник: | Ахмад бін Ях'я | ||
| Наступник: | Пост ліквідовано | ||
| Народження: |
15 лютого 1926 Сана, Ємен | ||
| Смерть: |
6 серпня 1996 (70 років) Лондон, Велика Британія | ||
| Поховання: | Ель-Мадіна | ||
| Національність: | Араб | ||
| Країна: | Єменське Мутаваккілітське Королівство | ||
| Релігія: | Іслам шиїтського спрямування | ||
| Рід: | Рассіди | ||
| Батько: | Ахмад бін Ях'я | ||
| Діти: | Ageel bin Muhammad al-Badrd | ||
| Нагороди: |  | ||
Мухаммед аль-Бадр бін Ахмад Гамід ад-Дін (араб. محمد البدر بن أحمد حميد الدين; 15 лютого 1926 — 6 серпня 1996) — зейдитський імам, король Ємену.
Життєпис[ред. | ред. код]
Був старшим сином імама Ахмада. У різні періоди обіймав посаду намісника Ходейди, Сани, міністра внутрішніх і закордонних справ. 1955 року був проголошений спадкоємцем престолу. Після смерті імама Ахмада 18 вересня 1962 року був проголошений його імамат.
26 вересня 1962 року був повалений в результаті військового перевороту під керівництвом Абдалли ас-Саляля, призначеного самим же аль-Бадром начальником королівської гвардії. Мухаммед підняв на збройну боротьбу своїх прибічників на півночі країни й отримав підтримку з боку Саудівської Аравії, в результаті чого спалахнула громадянська війна, що тривала до 1970 року. 23 березня 1970 колишній імам закликав до встановлення національної згоди, після чого емігрував до Великої Британії[1], де й помер 1996 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Густерін П. В. Єменська республіка та її міста. М. 2006, стор. 45—46
Література[ред. | ред. код]
- Новітня історія арабських країн (1917—1966) — М. 1967
- Новітня історія арабських країн Азії (1917—1985) — М. 1988
Посилання[ред. | ред. код]
- Encyclopedia of the Orient [Архівовано 21 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
|
