Мінько Сергій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Анатолійович Мінько
Сергій Анатолійович Мінько
Сергій Анатолійович Мінько
Міський голова Мелітополя
20 листопада 2015 — 12 серпня 2019
Попередник Сергій Вальтер
Наступник в.о. Роман Романов, Іван Федоров
Секретар Мелітопольської міської ради і в. о. міського голови Мелітополя
28 лютого 2014 — 20 листопада 2015
Попередник Андрій Чаппа
Наступник Максим Бєльчев
Народився 20 вересня 1973(1973-09-20) (50 років)
Павлодар, Казахська РСР, СРСР
Відомий як підприємець, політик
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Освіта Таврійський державний агротехнологічний університет
Alma mater Таврійський державний агротехнологічний університет
Політична партія Партія регіонів (до 1 березня 2015)
Блок Петра Порошенка «Солідарність»
Професія Інженер-механік
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Сергій Анатолійович Мінько на сайті Верховної Ради
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
За майбутнє 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мінько.

Сергій Анато́лійович Мінько́ (нар. 20 вересня 1973(19730920), Павлодар, Казахська РСР, СРСР) — український політик, бізнесмен, громадський діяч і меценат. Міський голова Мелітополя (2015—2019), секретар Мелітопольської міської ради і виконувач обов'язків міського голови у 2014—2015 рр. Народний депутат України IX скликання. Засновник виробника фруктів «Мелітопольська черешня», власник однойменного бренду.

12 червня 2018

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 вересня 1973 року у Павлодарі Казахської РСР.

20 червня 2018

Освіта[ред. | ред. код]

2004—2010 — навчався у Таврійському державному агротехнологічному університеті, здобув освіту за спеціальністю «Механізація сільського господарства», отримав кваліфікацію «Інженер-механік» і науковий ступінь магістра.

У 2016 році захистив дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Машини і засоби механізації сільськогосподарського виробництва».

Трудова діяльність та бізнес[ред. | ред. код]

  • 1990—1991 — токар мелітопольського заводу «Автогідроагрегат».
  • 1991—1992 — строкова військова служба.
  • 1992—1997 — приватний підприємець.
  • 1997—1998 — директор ТОВ «Альянс-СВ».
  • 1998—2001 — директор ПП «Алмін-98».

У 2002 році створив групу компаній «Мелітопольська черешня». Станом на 2019 рік компанія мала 15 тис. га землі[1] в обробітку в Запорізькій, Херсонській та Харківській областях. Компанія до лютого 2022 року виробляла чверть[1] всієї української черешні, яку, окрім українського ринку, успішно експортувала в Польщу, Молдову, Литву та інші країни.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Депутат Мелітопольської міської ради[ред. | ред. код]

З 5 листопада 2010 року — депутат Мелітопольської міської ради. Обраний за списками Партії регіонів[2].

Секретар Мелітопольської міської ради[ред. | ред. код]

Сергій Мінько на підприємстві «АвтоЗАЗ-Мотор», 18 квітня 2014 року

28 лютого 2014 року обраний секретарем Мелітопольської міськради[3][4]. Оскільки тодішній мер Сергій Вальтер перебував під слідством і був відсторонений, Мінько також став в.о. мера Мелітополя. Наступного дня він вийшов з Партії регіонів, заявивши, що як секретар міської ради, не може бути причетним до процесів, що відбуваються в партії[5][6][7].

24 квітня 2014 року депутати Мелітопольської міської ради надали Міньку 7-й ранг чиновника місцевого самоврядування[8].

У жовтні 2014 року на виборах до ВРУ, посів №2 за одномандатним в.о. № 80 з 19,56 % голосів, вибори виграв Євген Балицький, українофоб та співорганізатор антиукраїнських акцій[9][10]. Після повномасштабного вторгнення Балицький став окупаційним «гауляйтером» області[11].

19 травня 2015 року в мелітопольському кафе співробітники обласного управління протидії злочинам у сфері економіки затримали депутата-комуніста Максима Зубарєва і антикорупціонера Миколу Коржилова. За даними очільника МВС Арсена Авакова, вони вимагали від Мінька 10 тис. $ за відкликання проекту рішення міськради про дострокове припинення його повноважень[12][13].

Міський голова Мелітополя[ред. | ред. код]

1 жовтня 2015 року був зареєстрований кандидатом на посаду міського голови Мелітополя від партії БПП[14]. Здобув перемогу у першому і другому турах місцевих виборів.

20 листопада 2015 року склав присягу міського голови[15].

Народний депутат[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року висунув власну кандидатуру по виборчому округу № 80 (місто Мелітополь та Мелітопольський район), де й переміг отримавши 30,3 % підтримки виборців[16]. У Верховній Раді IX скликання увійшов до депутатської групи «За майбутнє»[17]. Секретар Комітету з питань правоохоронної діяльності[18].

У 2019 році під час засідання Вищого антикорупційного суду дев'ятеро депутатів Верховної Ради вирішили взяти на поруки свого колегу із групи «За майбутнє» Ярослава Дубневича. серед них був Сергій Мінько[19].

Станом на 29 серпня 2023 став співатором 392 законопроєктів.[20] Це 4-те місце за продуктивністю серед усіх нардепів.

Ініціатор законопроєкту № 7033 від 09.02.2022, який обмежує доступ до судових рішень.[21][22] Вперше занепокоєння громадськості законопроєкт викликав у 2023.[23] 2 травня 2024 року Комітет з питань правової політики Верховної Ради України повторно розглянув та рекомендував проєкт закону № 7033-д до голосування у парламенті, що знов викликало спротив багатьох правозахисників, юридичних та антикорупційних організацій.[24]

Партія «Команда Сергія Мінька»[ред. | ред. код]

У 2020 році Мінько створив партію «Команда Сергія Мінька», яка на місцевих виборах 2020 року отримала 43 % голосів у Мелітополі[25] та 30 % у Мелітопольському районі[26][27]. Згодом на базі партії було створено більшість у Мелітопольській міській та районній радах.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

  • З 2005 року — голова Запорізького обласного осередку Всеукраїнського громадського об'єднання «Українська аграрна конфедерація», член Ради ВГО «УАК».
  • З 2006 року — голова Запорізького місцевого відділення всеукраїнської благодійної організації "Благодійний фонд «Міжнародний фонд розвитку українського села».
  • З 5 березня по 15 квітня 2014 року — голова Координаційної ради «Громадянський актив Мелітополя»[28][29].
  • Співзасновник Фонду збереження історико-культурної спадщини України.
  • З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації активно долучився до волонтерського руху. Ініціював створення першого гуманітарного хабу в Запорізькій області для допомоги ВПО та формуванням ЗСУ та ТРО в Запорізькій області. Створив центр допомоги сім'ям цивільних викрадених.


Меценатство[ред. | ред. код]

До початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації спонсорував міського футбольного клубу «Мелітопольська черешня», підтримував щорічний іміджевий фестиваль «Черешнево», жіночий бізнес-форум PriAzov Lady Forum, багато інших громадських та благодійних ініціатив.

Нагороди[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений. Виховує чотирьох синів та двох доньок.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Черешнева столиця України: як вирощують солодку ягоду в Мелітополі. Економічна правда (укр.). Процитовано 28 грудня 2023.
  2. ↑ Результати виборів депутатів ради. Мелітопольська міська рада. Центральна виборча комісія України. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 29 листопада 2015.
  3. ↑ Сергей Минько избран секретарем Мелитопольского городского совета. Мелітопольська міська рада. Офіційний інтернет-портал. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 29 листопада 2015.(рос.)
  4. ↑ Кумок, Михаил (28 лютого 2014). Сергей Минько избран секретарем горсовета. Местные вести. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)
  5. ↑ Дятлова, Наталья (3 березня 2014). Сергей Минько рассказал, кто не вошел в его властную команду и о своем выходе из ПР. Местные вести. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)
  6. ↑ Савенков, Денис (3 березня 2014). И. о. мелитопольского городского головы вышел из Партии регионов. Наш город. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)
  7. ↑ Сергей Минько: «Люстрация в законном порядке будет применима абсолютно ко всем чиновникам». РИА Мелитополь. 4 березня 2014. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)
  8. ↑ Хмельницкая, Влада (24 квітня 2014). И. о. мэру-миллионеру депутаты даровали надбавку к зарплате. Бюджетникам надбавки урезают. РИА Мелитополь. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)
  9. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі. Одномандатний виборчий округ № 80 (Запорізька область). Центральна виборча комісія України. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  10. ↑ Прокуратура відкрила справу за фактом сепаратистських висловлювань нардепа Балицького. LB.ua. 15 листопада 2017. Процитовано 28 грудня 2023.
  11. ↑ ​Український суд призначив 15 років тюрми гауляйтеру Запорізької області Балицькому. LB.ua. 29 червня 2023. Процитовано 28 грудня 2023.
  12. ↑ Наумов, Марк (19 травня 2015). Антикоррупционера и депутата-коммуниста задержали за взятку, — министр МВД. РИА Мелитополь. Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)
  13. ↑ Остапенко, Савелий (20 травня 2015). Николай Коржилов и Максим Зубарев вымогали взятку у Сергея Минько. Наш город. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)
  14. ↑ Ольховская, Юлия (2 жовтня 2015). Чьи политические амбиции в Мелитополе грозят срывом выборов. Местные вести. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)
  15. ↑ Григорій Самардак вручив посвідчення Мелітопольського міського голови Сергію Міньку. Запорізька обласна державна адміністрація. 20 листопада 2015. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.
  16. ↑ Підсумки голосування по округу №80. ЦВК України. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 4 жовтня 2019.
  17. ↑ Група "За майбутнє" у Верховній Раді України. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 4 жовтня 2019.
  18. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  19. ↑ Схема заволодіння 93 млн грн "Укрзалізниці" при закупівлі стрілочної продукції (укр.), процитовано 7 грудня 2021
  20. ↑ Верховній Раді ІХ скликання 4 роки: що напрацював парламент. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (укр.). Процитовано 28 грудня 2023.
  21. ↑ Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про доступ до судових рішень" щодо запобігання розголошенню відомостей досудового розслідування. Верховна Рада України.
  22. ↑ “Шкідливий для правосуддя і свободи слова”: правозахисники закликають Раду не ухвалювати законопроєкт про обмеження доступу до судових рішень. Новинарня.
  23. ↑ Заява громадських організацій щодо спроби парламенту необґрунтовано обмежити право на інформацію. Фундація DEJURE.
  24. ↑ Закликаємо Верховну Раду не приймати законопроєкт № 7033-д, який обмежує доступ до судових рішень. ZMINA.
  25. ↑ Выборы 2020: обновленные итоги голосования в городской совет Мелитополя - ria-m.tv. РІА-Південь. ria-m.tv. 26 жовтня 2020. Процитовано 28 грудня 2023.
  26. ↑ Итоги выборов 2020: кто в Мелитопольском райсовете от города рулить будет - ria-m.tv. РІА-Південь. ria-m.tv. 26 жовтня 2020. Процитовано 28 грудня 2023.
  27. ↑ МЕЛІТОПОЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА / Депутати Мелітопольської міської ради Запорізької області VIII скликання. www.mlt.gov.ua (укр.). Процитовано 28 грудня 2023.
  28. ↑ Общественные активисты будут решать проблемы города вместе с депутатами. Мелітопольська міська рада. Офіційний інтернет-портал. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)
  29. ↑ Хмельницкая, Влада (15 квітня 2014). Сергей Минько подал в отставку. РИА Мелитополь. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 28 листопада 2015.(рос.)
  30. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 415/2018 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня місцевого самоврядування. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 30 грудня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

1842—1917
1917-1941
1941-1943
1943-1991
1991-2022
З 2022
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мінько_Сергій_Анатолійович&oldid=42593408