Міщиха Петро Іванович
Петро Іванович Міщиха (нар. 27 травня 1935 с.Сосниця Польща —28 квітня 2014 Івано-Франківськ Україна) — український історик, громадський діяч, активний захисник української мови в часи УРСР.[1]
| Петро Іванович Міщиха | |
|---|---|
| Petro Miszczicha | |
| Народився |
27 травня 1935 село Сосниця, Польща |
| Помер |
28 квітня 2014 (78 років) Івано-Франківськ, Україна |
| Місце проживання | Івано-Франківськ |
| Країна |
 Польща  СРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | КНУ |
| Галузь | історія |
| Заклад | ІФНТУНГ |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
| Науковий керівник | Сульженко В.К |
| Відомий завдяки: | педагогічна, громадська діяльність |
| Діти | професор Лариса Петрівна Міщиха |
| Нагороди |
  |
Петро Іванович Міщиха народився 27 травня 1935 року в селі Сосниця (нині Підкарпатське воєводство) Польща. 1947 року разом із сім'єю, був переселений в село Луковець-Журівський, Львівської області УРСР, внаслідок акції Операція «Вісла»[2]
Закінчив школу в селі Вишневе (Львівської області). Після закінчення школи в 1953 році вступив на юридичний факультет КНУ ім.Шевченка, проте після першого року навчання, перевівся на історичних факультет, який закінчив в 1958 році.[2]Його однокурсники відомі історики зокрема: Драчук Віктор Семенович, Халепо Анатолій Трохимович та одногрупник Слободян Микола Іванович.
Вступив на аспірантуру до ЛНУ ім.Франка, де захистив кандидатську дисертацію 4 квітня 1973 року, на тему: "Партійні організації в боротьбі за формування інтернаціональної свідомості трудящих". Науковий керівник кандидат історичних наук, доцент Сульженко Володимир Кузьмич провідний дослідник партійної історії.[2]
Опонентами тоді виступили: доктор історичних наук, професор Бродський Роман Михайлович та тоді, ще кандидат історичних наук Михайлов В'ячеслав Олександрович.[2]
27 квітня 1977 року йому присвоєно вчене звання доцента при кафедрі ІФНТУНГ.
Викладав історію в ІФНТУНГ на кафедрі гуманітарних дисциплін. У 1980-ті роки автор листів до керівників КПУ, зокрема Щербицького, з критикою стану української мови в республіці.[1]
У 1985 році нагороджений медаллю Ветеран Праці.
21 лютого 2005 року нагороджений указом Президента України "60 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг."
Після виходу на пенсію працював викладачем історії в Коломийському інституті природніх ресурсів, де був завідувачем кафедри гуманітарних дисциплін. В 2013 році залишив викладацьку діяльність[1] Автор підручників з історії України.[3][4] Помер 28 квітня 2014 року в м. Івано-Франківськ. Похований на міському кладовищі Чукайлівка.
- Навчальний посібник з історії України. Українське національне відродження (кінець XIX - початок XX ст.) / П. І. Міщиха; М-во освіти і науки України, Ін-т упр. природ. ресурсами, Каф. гуманітар. дисциплін. – Коломия:[3]
- Столиці Української Держави : навч. посібник з історії України для студ. / П. І. Міщиха; М-во освіти і науки України, Ін-т упр. природ. ресурсами, Каф. гуманіт. дисциплін. – Коломия: [Ін-т упр. природ. ресурсами], 2005.[4]
- ↑ а б в Подарує внукові на Миколая «Галич». www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 27 березня 2023.
- ↑ а б в г Мищиха, Петр Иванович - Партийные организации в борьбе за формирование интернационального сознания трудящихся [Текст] : (На материалах Волынской, Закарпат., Ивано-Франков., Львов., Терноп. и Черновиц. обл.) : Автореферат дис. на соискание ученой степени кандидата исторических наук. (07.00.01) - Search RSL. search.rsl.ru (ru-RU) . Процитовано 27 березня 2023.
- ↑ а б Міщиха П. І. Навчальний посібник з історії України. Українське національне відродження (кінець XIX - початок XX ст.) (2008). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 27 березня 2023.
- ↑ а б Міщиха П. І. Столиці Української Держави (2005). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 27 березня 2023.